«З майбутніми [депутатами] ... говорили, що ... ми хочемо, щоб вони розуміли, що на них є така серйозна відповідальність, що вони отримали цю оцінку суспільства... Тут не просто «Слуга народу». Тобто, через «Слугу народу» вони забрали, вони набрали, ми ж з вами розуміємо, більший рейтинг. Але на них така відповідальність, що вони навіть не мають права не ходити на роботу, дзвонити про щось домовлятися з кимось, або якісь дядьки серйозні або якісь жінки там будуть їм щось пропонувати. Навіть щоб вони про це не думали».

З цього хитромовного казання президента України про тренінги для нардепів від «Слуги народу» в Трускавці я мало що втямив. Але чудово зрозумів, що віртуальна партія готує українцям реальне зросійщення – наприкінці липня стало відомо, що Офіс президента Володимира Зеленського планує запустити міжнародний російськомовний канал. Про це заявив заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко в інтерв’ю Інтерфакс-України.

За його словами, такий канал потрібен, аби Україна могла боротися і за уми українців на окупованих територіях Донбасу та Криму за уми росіян на території РФ.

Одразу виникає логічне запитання: чому не боротися за уми українців за допомогою якісного україномовного продукту? Та навіть не в цім річ, Ті, хто проживають в ОРДЛО, сповідують примітивну ідеологію: дешева коммуналка, можливість отримувати дві пенсії. Їх не хвилюють ні мова, ні федералізована чи соборна Україна. Їм «фіолетові» ЄС і НАТО. А тих, хто при зброї, хто отруєний московською пропагандою, хто звик заробляти гроші контрабандою, жодна проукраїнська інформаційна політика не пройме. У них інша правда. Класика жанру: незгасаючий конфлікт у секторі ГАЗА, протистояння в Карабасі, Придністров’ї…

Аби повернути Крим і тимчасово окуповані регіони на південному сході Україна має стати економічно сильною та ефективною. І тоді до неї навіть «вата» потягнеться.

Віктор Медведчук на своїй сторінці у соціальній мережі взявся пояснювати, що навмисно говорить російською мовою на знак солідарності з жителями «Південного Сходу України». Логіка цього політика не може не дивувати: «Я можу вільно розмовляти українською мовою. Але в знак протесту спеціально говорю російською, щоб підтримати людей, особливо жителів Південного Сходу. Це важливо для тих, хто розуміє, що суть не в мові. А в тому, де ми живемо, як ми живемо і що нас чекає завтра».

Лукавить Віктор Медведчук. Про який протест йдеться? Жителі Південного Сходу не розуміють української?

А ось що думає щодо закону про квоти для української мови в ЗМІ депутат від «Слуги народу», дніпровський блогер Макс Бужанський: «Я бы отменил языковые квоты для СМИ вообще. Дело в том, что это частный бизнес. Если у вас есть свой телеканал, и вы не нарушаете законы, то разговаривайте на любом языке. У нас есть половина русскоязычного населения и, так или иначе, они находились в нашей повестке, но власть решила их выгнать и ввела квоты на ТВ».

Про так званих «рускоязичних» дуже влучно висловився відомий російський учений-історик, режисер Євген Понасенков: «Так называемое русскоязычное население я бы назвал косноязычным. Русским языком надо владеть. И большинство так называемых совков и ватников не используют русский язык во всем его богатстве, масштабе, разнообразии, они не влюблены в его гармонию. Они используют только самые простенькие его формы для элементарной коммуникации. Бытовой коммуникации. Это не значит, что они русскоязычные. Я знал русскоязычных людей. Многих выслали после 1917 года , в 1922–23 году. Вот это были русскоязычные люди».

Перекладемо про всяк випадок українською: «Так зване російськомовне населення я б назвав недорікуватим. Російською мовою треба володіти. І більшість так званих совків і ватників не використовують російську мову в усьому багатстві, масштабі, різноманітності, вони не закохані в її гармонію. Вони використовують тільки найпростіші її форми для елементарної комунікації. Побутової комунікації. Це не означає, що вони російськомовні. Я знав російськомовних людей. Багатьох вислали після 1917 року, в 1922–23 році. Ось це були російськомовні люди».

Є дотепний одеський анекдот: «Ти знаєш, я вже боюся на вулиці розмовляти по-російськи. – Чому? Ти боїшся, що тебе можуть скривдити бандерівці? – Ні, я боюся, що прийдуть росіяни і мене захищатимуть».

У 1989 році кіногерой Армена Джигарханяна у фільмі «Князь Удача Андреевич» заявив, що російської мови немає. Геніальний актор завдав потужного удару з екрану по фанатиках «русского мира», наголосивши, що росіяни – штучна нація з украденою мовою та історією: «Я буду говорити про російську мову. Російської мови немає. Власне, в російській мові дуже мало російських слів. Солдат, революція, радіо, телевізор. Адже це не російські слова. Ось матюки, хамство всяке... До речі, хам – це теж не російське слово. Але хамство – явище типово російське.

Каво-чаво ... Ось це типово російське. Далі. Хто такі росіяни і звідки вони взялися? Не зрозуміло. Адже були татари, були варяги, мордва, черемиси і вийшов компот, коктейль. До речі, компот і коктейль – теж не російські слова. Що ви хочете. Якщо російський народ придумує героєм своїх казок Івана-Дурня. Ні, ви уявіть: цілий народ придумує в герої Дурня!... А ви кажете: російська мова...».

Тимошенко повідомив, що «у нас розроблений варіант запуску українського російськомовного каналу, яким ми зможемо покривати російськомовне населення у всьому світі». А ще, мовляв, у команді президента Володимира Зеленського хочуть, аби це був державний канал.

Невже україномовне населення в усьому світі не можна покривати якісним україномовним каналом? Невже в Офісі президента не відають, що вже існує український телеканал іномовлення UATV, який з 1 жовтня 2015 року веде трансляцію п’ятьма мовами: російською, українською, англійською, арабською, та кримськотатарською?

Чи, насправді, йдеться про «Офіс резидента», який освячує новітнє зросійщення України українським коштом?

Воля народу