«Я хочу, щоб у свідомості майбутніх поколінь закарбувався лише один урок: розбрід у власних рядах смертельніший, ніж ворожі мечі, а внутрішні розбіжності відчиняють двері іноземним загарбникам» , – написав свого часу Карл-Густав-Еміль фон Маннергайм.

Великий будівничий фінської держави мав рацію. Що коїться нині в Україні? Хоча офіційний старт президентських перегонів ще не почався, проте на білбордах і сітілайтах виборча кампанія у розпалі. Майбутні учасники політичних змагань ентузіастично вдарилися у популізм. Численні, вельми сумнівного змісту гасла й заклики на білбордах вносять розбрід у суспільстві, породжують хаос у головах майбутніх виборців. Українцям пропонують новий економічний курс, рух в НАТО, закон і порядок, мир та безпеку, компроміс (з ворогом?), нову конституцію, гарантують зменшення ціна на газ удвічі… Закликають забратися «геть від Москви!», переконують, що «ми йдемо своїм шляхом»... Правда тоне в хаосі брехень, вигадок і напівправди…

З великою часткою ймовірності можна припустити, що в президентських перегонах в Україні братимуть участь зо п’ять десятків кандидатів на найвищий державний пост.

«Соціологічні рейтинги» – один із інструментів керованого хаосу. Вони призначені для досягнення потрібного результату голосування, запланованого замовником опитування. Свого часу в Польщі на посаду президента балотувався рок-співак, який своїм вчинком сотворив політичний хаос на електоральному полі, сплутавши карти багатьом політикам. В Україні псує соціологію політичним зубрам відомий шоумен, який не так давно в латвійській Юрмалі називав Україну «волоцюжкою» і порівнював з «актрисою німецького фільму для дорослих», яка «готова прийняти будь-яку кількість з будь-якого боку». Але про цей недолугий жарт електорат уже забув, йому до вподоби образ вигаданого вчителя, який в комедійному телесеріалі став президентом.

«Досить цього цирку і шоу ми поспішаємо на роботу», «Ви отримуєте величезні гроші і не можете заплатити», «Хто вас туди посилав – у того і вимагайте, а не чіпайте маршрутчика», «Ідіть всі на Київ і війну з олігархами, а не з шахтарями», «Ідіть на електричку там безкоштовно, а в маршрутках треба всім платити», «Чому ми повинні платити податки і військовий збір і вас утримувати». Ці репліки пасажирів однієї з маршруток Біла Церква – Київ на адресу офіцера ЗСУ, якому водій автобуса відмовив у пільговій поїздці, засвідчують, що в головах значної частини громадян України панує хаос.

Обиватель не розуміє за що гинуть наші бійці на фронті, за кого воюють. Обиватель не усвідомлює, що Росія проти України веде війну (наразі так звану гібридну), обиватель не відає, що 2020 рік буде піком боєздатності російського війська і цей мілітарний фактор Москва може використати проти України. Обиватель не сприймає світ цілісно і не бачить в ньому місця для самодостатньої України.

Багатьом громадянам України байдуже, що йде війна. Обиватель може плюнути в спину чоловікові в однострої чи навіть скаліченому воякові й просичати навздогін: «Ми вас туди не посилали».

Частина суспільства вже не сприймає війну як національно-визвольну. А це породжує апатію, нігілізм і хаос у політичному й громадському житті. Хаос, який в Українській державі щодень зростає, ефективно підживлює й ворог. Відкритий і прихований.

«Війна, яку зараз веде Росія, яку часто також називають гібридною війною, насправді має два складники: 1) збройна агресія; 2) гуманітарна агресія... Гуманітарна агресія має чотири складники: 1) мовно-культурна війна, яку Росія веде весь час проти України; 2) інформаційно-пропагандистська – зараз лише лінивий про це не каже, однак це лише один аспект; 3) війна проти Української історичної пам’яті; 4) конфесійна війна. Якщо гуманітарна агресія закінчується успішно проти якоїсь держави, то держава просто зникає» (Володимир Василенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор).

Головна проблема сучасної України – це катастрофічно мала кількість громадян-патріотів, відповідальних не лише персонально за себе, а й за свою державу. Маємо чимало хороших людей, притомних політиків, чудових фахівців, але немає політично структурованої нації. Мимоволі спадають на гадку «терпкі думки» Романа Купчинського: «Я ніяк не можу вирішити: чи наш народ розумний, а люди дурні, чи навпаки. Але напевно знаю, що одне з двох – свята правда… Українці – здібний народ і дуже швидко стали б нацією, тільки не знають як… Ми здібний народ і тому в більшості випадків імпровізуємо: промови, імпрези і… державу».

У нинішніх реаліях твердження Верховного Головнокомандувача «Сильна армія – запорука миру» звучить красиво, але в умовах російсько-української війни правильніше було використати перевірений століттями вислів: «Si vis pacem, para bellum» – «Якщо хочеш миру, готуйся до війни». Можливо, навіть в умовах так званої гібридної війни варто запозичити й американський слоган: «Добрим словом і пістолетом можна досягти більшого, ніж просто добрим словом».

24 березня на урочистостях з нагоди 26-ї річниці діяльності СБУ глава держави заявив, що фінансовані Росією сили готували в Україні державний переворот в інтересах РФ, використовуючи «так звану теорію керованого хаосу». В Україні «керований хаос» і справді набуває обертів. Це передусім інформаційно-психологічна війна, полювання за людськими душами, вплив на духовність людини. І вона, ця війна, на жаль, приносить гіркі плоди. На це звертає увагу і відомий журналіст Аркадій Бабченко: «З’явилася нова національна ідея – якомога швидше рознести вщент державність. Морок напав на людей. Щось луснуло, і в головах все різко обвалилося. Хаос в думках. Роз’єднання суспільства. Злоба і нетерпимість до опонента ...Кремль сидить і аплодує. Українці самі готові знищувати Україну. Чого йому тепер напружуватися. Нехай воюють один з одним. А росіяни потім увійдуть на руїни. Досвід є. 100 років тому все це вже було».

За справжню незалежність, за стійку, без хаосу Українську державу треба боротися. Тим паче, що хаотичнішою стає світова геополітична ситуація.