Маскуючи власну дурість, усупереч логіці й здоровому глуздові, СССР упродовж семи десятиліть демонстрував класичне дологічне мислення – творив уявних ворогів, які виконують накази «опрєдєльонних сіл». Замість того, аби боротися з причинами негараздів, малоосвічені партійно-чекістські функціонери шукали «врєдітєлєй».

Але ми про Україну. Коли українська влада офіційно визнала спалах епідемії коронавірусу в країні, мені чомусь згадався «ефективний менеджер» (за визначенням Владіміра Путіна), який через десять років після большевицького перевороту зрозумів, що країна потребує ефективних управлінців. У промові на VIII з’їзді ВЛКСМ 16 травня 1928 року він, зокрема, звернув увагу делегатів на таке: «Охотников строить и руководить строительством у нас хоть отбавляй как в области сельского хозяйства, так и в области промышленности. А людей, умеющих строить и руководить, у нас до безобразия мало. И наоборот, невежества у нас в этой области тьма-тьмущая».

Пригадались минулорічні вибори до українського парламенту, вибори президента...

Та знову сплила тінь Йосифа Сталіна. «Вождь і учитель» якось викликав у Кремль професора Московського університету Валентина Асмуса і поскаржився знаному філософові, що комісари «не вміють думати», тому треба організувати курси логіки для червоних управлінців різних рівнів.

Безумовно, про лікнеп на кшталт розрекламованого на всі заставки навчання в терборежимі «слуг народу» в Трускавці не йшлося. Колишній гангстер Джугашвіді добре розумів вкрай важливе значення науки про методи мислення.

Вже після війни, помітивши на одному із засідань Ради міністрів, що члени уряду не чують один одного саме через невміння вибудовувати зрозумілі для всіх конструкції думок, генералісимус ініціював повернення предмету логіки до шкіл.

З цього приводу ЦК ВКП (б) 3 грудня 1946 року навіть ухвалив спеціальну постанову «Про викладання логіки і психології в середній школі». В ній було визнано ненормальним, що в середніх школах не вивчається логіка і психологія, відтак було вирішено запровадити викладання цих предметів у всіх школах Совєтського Союзу.

Після наглої кончини «друга і вождя всіх народів», перемігши конкурентів у запеклій внутрікремлівській боротьбі за владу, новий очільник совєтських комуністів Нікіта Хрущов по-революційному критично поставися до таких «буржуазних» наук як логіка і психологія. Тож 1959 року викладання цих предметів у середній школі відмінили. Виключили їх з більшості навчальних програм вишів.

Відомо, що у школі логіка неявно викладається через математику, фізику, хімію, навіть літературу, коли школярі без особливого ентузіазму аналізують прочитані твори.

Тож стверджувати, що відсутність цього предмета в шкільній програмі перетворює учнів на розумово відсталих, неправильно. Однак засвоєння азів формальної логіки вкрай важливо. Бо вона є своєрідним клеєм, який скріплює знання. Інакше кажучи, логіка «вчить навчатися».

Через брак правильного мислення людина неспроможна чітко сформулювати думку, вона плутається у висловлюванях, протирічить самій собі. Про таку людину кажуть: «Її не можна зрозуміти, в її міркуваннях бракує логіки».

Саме з нею в української влади справи кепські. «Найбільше мене завжди лякають дурниці, які робить влада. Свого часу навіть винайшла формулу, і поки що різні влади доводять її справедливість. Найстрашніша влада – це влада тупа. Навіть не корумпована. Тому що розумна корумпована влада краде потрошку. Не рубає сук, на якому сидить» (Ірина Бекешкіна).

Дуже часто спостерігаємо відсутність здорового глузду в багатьох діях чи бездіяльності «слуг народу», урядовців, які не знають, що таке принцип зворотного з’язку, його вкрай важливе значення в техніці, економіці, політиці тощо.

Оптимальний режим функціонування суспільства як самоорганізовувальної системи – це рівновага її механізмів. Але на практиці такого ідеального варіанту, мабуть, не буває. У системі час від часу настають кризи, і тоді вмикається канал зворотного зв’язку. Це об’єктивна закономірність, яку свого часу цілком слушно відзначив ще Карл Маркс: «Правителям і керованим однаково потрібен, таким чином, для подолання труднощів третій елемент, який був би політичним, не будучи офіціальним, і, таким чином, не виходив би з бюрократичних передумов, елемент, який був би громадянським, але в той же час не був би безпосередньо вплутаний в сіть приватних інтересів і зв’язаних з ними потреб. Цим додатковим елементом, з головою громадянина держави і з громадянським серцем, і є вільна преса. У галузі преси правителі й керовані мають однакові можливості взаємно критикувати свої принципи і вимоги, але не в рамках відносин субординації, а на рівних правах, як громадяни держави – уже не як індивідуальні особи, як виразники розумних поглядів. В тій же мірі, в якій «вільна преса» є продуктом громадської думки, вона також і створює цю громадську думку».

Чи зважає на громадську думку українська влада, яка у доленосних ситуаціях дуже часто демонструє брак логічного мислення й просто здорового глузду? Чи розуміє вона потреби суспільства? Чи, може, їй до вподоби порада Дмітрія Мєдвєдєва, який в іпостасі російського прем’єр-міністра під час візиту в Крим заспокоював тамтешніх громадян: «Дєнєґ нєт, но ви дєржитєсь»?..

Це ж начебто тривіально: для ефективного функціонування системи-суспільства має бути постійно увімкнутий канал зворотного зв’язку, дію якого забезпечують гласність, демократичні принципи, вільна преса. Інакше складається ситуація, про яку писав уже згадуваний класик: «Уряд чує тільки свій власний голос, він знає, що чує тільки свій власний голос, і все ж він підтримує в собі самообман, нібито чує голос народу, щоб він підтримував цей самообман. А народ, зі свого боку, або впадає в політичне марновірство, політичну невіру, або, зовсім відвернувшись від державного життя, перетворюється в юрбу людей, які живуть тільки приватним життям».

Але на календарі вже друге десятиліття XXI століття. Людство опинилось в інформаційному полоні, перебуває в інформаційній облозі. Роль мас-медій суттєво змінились. Саме вони значно ефективніше, ніж будь-коли можуть впливати на свідомість людей, призводячи до психосоціальної істерії у мільйонів жителів планети, котрі прагнуть зрозуміти, що ж насправді відбувається у світі.

Так, нині журналісти, либонь більше ніж хто, мають змогу сприяти поширеню паніки стосовно короновірусу, вдаючись до дивовижних пояснень і гіпотез причин його появи. Історії, в яких фігурують масонські змови, котрі начебто спричинили виникнення небезпечної хвороби, поширюється в головах людей значно швидше, ніж у фізичному світі. Про логіку забуто. Дії влади часто недолугі і лише посилюють політичну кризу, Вже помітні спроби регіоналізаціїї, що створює загрозу суверенності держави.

Пандемія коронавірусу в Україні наочно продемонструвала далеко не найліпші сторони законодавчої та виконавчої влади, неспроможність вдаватися до нестандартних, але виправданих з погляду логіки рішень. А це викликає в країні кризу, спричинює неконтрольоване зростання панічних настроїв. Інформаційна політика провалена. Є чимало прикладів, які підтверджують, що «слугам народу» драстично бракує фахових знань. Зокрема з логістики.

«Дайош експоненту захворюваності в Україні! Здається саме таке завдання ставить перед собою українська влада, яка навіть за повної відсутності рейсових літаків примудрилась організувати в «Борисполі» паспортний контроль та отримання багажу так, щоби якомога більша кількість громадян, що прилітають з різних напрямків, отримала 100% шанс зустрінутись з COVID-19 вже на батьківщині. Зібрати в одному приміщенні натовп чоловік у 200 прибулих з Нью-Йорку та Італії – двох епіцентрів поширення пандемії у світі – це треба було добре попрацювати над логістикою!» (Геннадій Друзенко, експерт-міжнародник та волонтер).

28 березня соліст українського фольк-рок-гурту Kozak System Іван Леньо описав на своїй сторінці в соцмережі, що коїться в Монастирську Тернопільської області, де наразі зафіксовано найвищий в регіоні рівень захворюваності на коронавірус: «Ситуація, яка склалася в моєму рідному Монастириську, що на Тернопільщині, просто критична. Через відсутність роз’яснювальних заходів, належної культури поведінки та дотримання норм карантину, байдужість влади, та інших чинників, ситуація зайшла в глухий кут. Лікарня в жахливому стані, апаратів ШВЛ немає, а бідні лікарі вже на межі своїх сил. Буквально ризикують життям. Їх взагалі з лікарні не випускають. Якесь середньовіччя».

Алогічні заяви Зеленського щодо закриття кордонів для український громадян спричинили величезну паніку на кордоні з Польщею, Величезні скупчення людей аж ніяк не прислужились боротьбі з COVID-19. Ця ганебна історія породжує низку запитань, і до президента, і до заробітчан – наша держава вчергове виявилась скомпрометованою в очах світової спільноти.

Демонструє «логічне» мислення і Міністр оборони України. Саша Дрік, його радник, наводить репліку очільника військового відомства: «Боротись з корупцією – не справа Міноборони, сказав мені новий Міністр оборони щойно зайняв кабінет і звільнив команду свого попередника».

Ще один промовистий приклад. Цьогоріч, 20 березня, Владімір Путін підписав Указ за №201 «О внесении изменений в перечень приграничных территорий, на которых иностранные граждане, лица без гражданства и иностранные юридические лица не могут обладать на праве собственности земельными участками, утвержденный Указом Президента Российской Федерации от 9 января 2011 г. №26».

У зазначеному документі до переліку прикордонних територій, на яких іноземні громадяни, особи без громадянства та іноземні юридичні особи не можуть мати право власності на земельні ділянки, додано новий розділ щодо Криму.

Та жодної офіційної реакції МЗС України на провокативний Указ не послідувало. Промовчав і Володимир Зеленський. Це брак логічного мислення чи відсутності державного думання?..

Відсутність логіки і патріотизму демонструють представники так званої української «еліти», яких сім’ї Рокфеллерів, Морганів і Дюпонів навіть на поріг своїх обійсть не пустять, – Ахметов і Коломойський. Їм потрібен український дефолт аби супити активи в бідної країни. Так, найбільший приватний виробник електроенергії та вугілля в Україні «ДТЕК Енерго», який належить Рінату Ахметову, вже оголосив офіційний дефолт. Чи є якась реакція з боку держави, правоохоронних органів до людини, яка придбала у Франції віллу вартістю 200 мільйонів доларів, а минулого року зуміла реструктуризувати борги компанії та отримати чистий прибуток у 2,55 млрд гривень? Помовчимо.

Інша історія. Компанія «Укрнафта», яку контролює Ігор Коломойський (до речі, 30 березня інтернет-видання «Руский еврей» повідомило, що американські правоохоронці отримали право доставляти Коломойского та інших фігурантів справи, запідозрених у створенні «злочинної мережі» і заволодіння активами на суму понад 674 млн доларів, для участі підозрюваних у судових засіданнях), звернулася до уряду й президента з листом, в якому просить надати їй пільги в зв’язку з епідемією коронавірусу і падінням цін на нафту. Інакше погрожує зупинити виробництво. Це ж шантаж держави. Слабкої і безпорадної. В якій президент самоусунувся од відповідальності за кризу, який не наважується спілкуватися з народом безпосередньо, а лише у формі відеороликів, записаних наперед.

Найбільша проблема України – зовнішньополітична. Але схоже на те, що Володимир Зеленський цього не розуміє. Демонструє не найкращі управлінські якості верховного головнокомандувача, що в умовах війни вкрай небезпечно. Не стійкий до стресів і складних ситуацій, часто виглядає розгубленим. Постає питання: чи здатний він за психічним станом виконувати обов’язки президента?

«Зеленському незабаром буде потрібний психотерапевт», – каже голова асоціації психіатрів України, правозахисник Семен Глузман.

Радник президента України, відомий педіатр Євген Комаровський у розмові з журналістом Дмитром Гордоном емоційно зізнався, що результати роботи глави держави викликають у нього величезний смуток: «Викликають величезний смуток, величезний смуток. Просто іноді хочеться ридати й все. Мені погано, мені дуже погано»…

«А над Гуляй-Полем цвітяться вишні… Нестор Іванович, Нестор Іванович: чому так вийшло?» – запитує Нестора Махна у своїй пісні композитор і співак Анатолій Сердюк. Свого часу ці рядки з вірша Л. Верьовки я перефразував на «помаранчевий» лад: «А над Хоружівкою цвітяться вишні… Віктор Андрійович, Віктор Андрійович: чому так вийшло?»

Які запитання має поставити Володимиру Олександровичу українське суспільство?

Визнаймо: зе-команда та її лідер для України виявились набагато більшою проблемою, ніж коронавірус. Логіка державотворення відсутня. Інформаційні витоки підтверджують підозри щодо захланності багатьох «слуг народу». Вже й керівник Офісу президента і близький друг глави держави опинився в центрі корупційного скандалу. Законодавча і виконавча влада стали пристанищем для дилетантів та українофобів. Парламент по суті втратив суб’єктність. Розпорошених патріотичних сил замало. Дається взнаки відсутність громадських авторитетів.

Це трагедія для країни, коли у складні для суспільства часи найвищий державний пост обіймає слабка людина, політичний дилетант. За час перебування на посаді президента України колишнього шоумена з совєтським менталітетом, без логічного і державного мислення, перспективи перетворення країни на сильну, незалежну, демократичну державу суттєво поменшали. Україна значною мірою втратила зовнішньополітичні позиції, по суті розпочався процес руйнації державності. Слід зазначити, що передусім у цьому винні самі українці через свій нездалий політичний вибір, через невміння думати логічно, відтак робити належні, правильні висновки.

За результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології з 27 по 30 березня, 70 відсотків українців вважає, що Зеленський не впорався з війною на Донбасі. 75 відсотків учасників дослідження переконані, що боротьба з корупцією на вищих щаблях влади неуспішна.

Оскільки через свій дилетантизм влада не змогла вчасно ідентифікувати загрозу пандемії, продемонструвала нездатність ухвалювати неординарні рішення в складних умовах епідемії та війни, не зуміла налагодити максимально ефективну работу країни у форс-мажорній ситуації, то ймовірність самоліквідації Української держави зростає. Рятувати її волонтерам буде значно складніше, ніж 2014 року.