19 травня 2016 року на телеканалі «112 Україна» (https://www.youtube.com/watch?v=bIsS_jqUaq8) Юлія Тимошенко розповіла зворушливу історію: «Моя мама Людмила Миколаївна народилася і жила в Переще́пине. Це село в Дніпропетровській області. І в цьому селі жила вся родина моєї мами. Так якраз під час Голодомору в моїй родині загинуло дуже багато людей, моїх рідних людей. І моя бабуся разом з моєю мамою пробивалася як могли через заградотряди лісами, полями для того, щоб вийти в місто і мати можливість просто не померти з голоду». Вікіпедія стверджує, що мати Юлії Тимошенко Людмила Миколаївна Телегіна (в дівоцтві Нєлєпова) народилася 11 серпня 1937 року в Дніпропетровську. Акурат через чотири роки після Голодомору.

Після такої брехні члени «Батьківщини» мали б не лише присоромити свого партійного провідника, а й порадити йому навіть не фантазувати про посаду президента. «Я ніяк не можу вирішити: чи наш народ розумний, а люди дурні, чи навпаки. Але напевно знаю, що одне з двох – свята правда» (Роман Купчинський, український поет, прозаїк, журналіст, композитор, критик, громадський діяч).

В українських реаліях, знайомлячись з бекґраундом того чи іншого кандидата на високу державну посаду, дуже часто в життєписі претендента годі знайти об’єктивну інформацію про його реальні, не вигадані заслуги перед Українською державою та її громадянами. А народ/люди лінуються аналізувати, думати. І в результаті «маємо те, що маємо».

Щоб зрозумітити витоки демагогії «нового курсу», «нових можливостей для кожного», «нової стратегії миру», варто нагадати деякі фрагменти бекґраунду «політичної вдови» (за означенням Віктора Ющенка). Лише деякі...

Приміром, за часів прем’єрства Юлії Тимошенко український експорт зменшився на 27 мільярдів доларів (з 66,95 млрд у 2008 році 39,7 млрд у 2009-му). За даними американського суду округу Колумбії, спільниця Павла Лазаренка у 1995-1997 роках вивела з рахунків своєї корпорації $160 млн на офшорні рахунки Лазаренка та пов’язаних з ним компаній.

Агент ФБР Брайан Ерл, який в 2000-х роках був ключовою особою в розслідуванні американської справи Павла Лазаренка, згадує: «Юлія Тимошенко була жертвою вимагання з боку Лазаренка та водночас співучасником змови з Лазаренком. Їх схема передбачала розвиток бізнесу шляхом корупції, виплати хабарів політикам, отриманням прибутків та збагачення».

«Американський суд фактично виніс вердикт про наявність складу злочину у вигляді корупційних дій при закупівлі вакцини «Таміфлю» урядом Тимошенко» (http://ustymenkooleh.patrioty.org.ua/blogs/klasychni-mizhnarodni-mekhanizmy-z-vidmyvannia-hroshei-iak-ledi-iu-nahrila-ukrainskyi-biudzhet-na-19-milioniv-241627.html).

«Тимошенко була завербована ФСБ у липні 1995 року, коли була затримана зі своїм чоловіком в аеропорту «Внуково» за контрабанду 100 тис. доларів, (…) У жовтні 2004 року Службі зовнішньої розвідки України вдалося добути зазначену довідку щодо діяльності Тимошенко як агента ФСБ і з нею був ознайомлений Президент Кучма» (Григорій Омельченко, Герой України, https://gazeta.ua/articles/politics/timoshenko-bula-zaverbovana-fsb-u-lipni-1995-roku-omelchenko/456808, 20 вересня 2012).

За словами Григорія Омельченка, «Тимошенко, ставши Прем’єр-міністром після парламентських виборів 2007 року, «викручувала» руки Ющенку, щоб він призначив Медведчука віце-прем’єр-міністром».

Свідок Олександр Шлапак, колишній заступник голови секретаріату президента Віктора Ющенка: « Після того, як делегація повернулася з Москви з підписаними контрактами, президент попросив надати їх йому для ознайомлення. Однак у цьому йому було відмовлено. Відповідно довелося отримувати ці контракти іншим шляхом, оскільки хотілося з’ясувати, про що в них йдеться. Їх нам надала служба зовнішньої розвідки, а звідки вони їх брали – це не наша справа» (https://pravda.com.ua/articles/2011/08/16/6496334/, 16 серпня 2011).

У передчутті наступних виборів (президентських і парламентських) на українській інформаційній ниві мало не щодня проростають популістичні, відверто спекулятивні заклики-гасла: «Новий курс», «Нова стратегія миру», «Нова Конституція»…

Юлія Тимошенко в серпні 2018-го заявляє про свій намір ухвалити нову Конституцію на всеукраїнському референдумі «щоби система правління державою не була фальшивою». Уже згадуваний Роман Купчинський свого часу не без сарказму та іронії кинув: «Автор української Конституції має перестудіювати дві речі: організацію Запорізької Січі й армії батька Махна. Без того не дасть ради»...

13 лютого в прямому ефірі телеканалу «NewsOne» Юлія Тимошенко повідомила, що партія «Батьківщина» є учасником розробки нової світової концепції повернення миру в Україну. Йшлося про план введення на її територію Міжнародної миротворчої місії ООН. Ознайомившись з такою концепцією повернення миру в Україну (все це, мовляв, питання тижнів (!?), а не років), Давід Гоцман, головний герой російського телесеріалу «Ліквідація», зрезюмував би: «Картіна маслом, всє свабодни». Ми ж скажемо інакше – від лукавого все це. Як і новий девіз Юлії Володимирівни «Нова стратегія миру», що вигулькнув на сіті-лайтах України.

Україні мир справді потрібен. Але не будь-якою ціною. Не шляхом укладання принизливих компромісів. У війни свої закони, своя логіка. Після нападу ворога можливі два варіанти: капітуляція або всенародна війна проти загарбника. Капітуляція – це припинення бойових дій і виконання умов агресора, які можуть включати захоплення-окупацію частини території переможеної країни, виплату контрибуції або цілковите позбавлення суверенітету.

Україні потрібна перемога. А для перемоги війну треба назвать війною, не торгувати з окупантами, не брати участі в будь-яких акціях, де присутня Росія, – культурних, спортивних, наукових…

Перш ніж озвучувати сумнівні прожекти – в даному разі йдеться про ідею залучення Міжнародної миротворчої місії ООН в окуповані райони Донецької і Луганської областей – політикові треба досконало «вивчити матеріальну частину».

Досі «блакитні шоломи» лише заморожували конфлікти. Усе ще триває місія ООН, що почалася на Близькому Сході 1948 року. Вже майже сім десятиліть акредитована миротворча місія у Джамму та Кашмірі на кордоні Індії та Пакистану. З 1964-го «блакитні шоломи» розміщені на Кіпрі, однак мирової угоди між північною частиною острова, окупованого Туреччиною, з його грецькою частиною досі не укладенно.

Аби реалізувати «нову стратегію миру» український політикум в основу своєї діяльності має взяти на озброєння кредо російського царя Олександра III: «У всьому світі в нас тільки два вірних союзника – наша армія і флот». Бо доки існуватиме рашизм і московити, які об’єднуються на ґрунті «побєдобєсія», а не дотриманні прав людини й сповідуванні вселюдських принципів свободи і демократії, Україна постійно буде загрожена.

Чотири роки тому Юлія Тимошенко заявила: «29 березня на з’їзді я проситиму «Батьківщину» офіційно висунути мене кандидатом на найвищу посаду держави». Бо вона, мовляв, «єдина людина в партії, яка продемонструвала, як треба згортати корупцію».

Тоді ж Юлія Володимирівна порушила і воєнну тему: «Я переконана, що зможу захистити Україну від агресії Росії і повернути Україні Крим».

Звідки така переконаність? Адже 28 лютого 2014 року на засіданні Ради нацбезпеки й оборони Тимошенко закликала не чинити опору агресорові: «Маємо сьогодні благати все міжнародне співтовариство стати на захист України. Це наша єдина надія. Жоден танк не повинен виїхати з казарми, жоден солдат не повинен підняти зброю, тому що це означатиме програш. Ніякого воєнного стану й активізації наших військ! Маємо стати найбільш мирною нацією на планеті, поводитися, як голуби миру».

2014 року претензії лідера ВО «Батьківщина» на месіанську роль були помічені в багатьох її вельми контроверсійних сентенціях: «Я маю моральне право сказати, що я буду боротися з корупцією, бо аудит Януковича й Азарова я пройшла успішно й чесно»; «Я зможу розділити олігархічні схеми великих кланових корпорацій і великого бізнесу й при цьому бізнес залишиться живим»; «Я єдина людина серед лідерів партій, яка показала, як згортати корупцію. Тоді енергетика й паливно-енергетичний комплекс практично за сім місяців була очищена від корупції»; «Я вважаю, що жоден кандидат із тих, яких я знаю, не зможе це зробити настільки якісно, прозоро й чітко, як це зроблю я»; «Я буду кандидатом української єдності. Я зможу знайти слова й для тих, хто живе на Заході, і для тих, хто живе на Сході України»…

Самовпевненість, завищена самооцінка вражаючі. А ще непогамовне, гіпертрофоване прагнення влади.

Знову згадався Марк Твен: «Брехня – універсальна. Ми всі брешемо, ми всі зобов’язані брехати. А отже ми маємо старанно тренуватися, щоби брехати уважно та продумано – ось чого треба нам усім прагнути. Брехати не з поганою, а з доброю метою. Брехати не на свою користь, а заради вигоди інших. Брехати гуманно, благодійно та життєствердно, а не жорстоко, болісно та зловісно. Брехати елегантно та граціозно, а не грубо й недолуго. Брехати впевнено, відверто, прямо, з високо піднятою головою, а не затинаючись, викручуючись із боягузливою міною на обличчі, ніби соромлячись свого високого покликання».

Усе це не могло не насторожувати тоді. Не може не насторожувати і сьогодні. Тим паче, що в політичному досьє Юлії Володимирівни надто багато темних плям, які досі не прояснені.

Андрій Новак, голова Комітету економістів України, переконаний: «Якщо об’єктивно, то дуже важко знайти великого чиновника, який завдав би більшої шкоди українській економіці, ніж ця персона (Юлія Тимошенко. – Ред.); з нею в один ряд можна поставити лише Миколу Азарова».

З такою думкою, по суті, погоджується і доктор психологічних наук Вадим Васютинський: «Тимошенко занадто «ліва». В економіці вона волюнтаристка, у неї не було розуміння суті ринкових відносин, було натомість бажання взяти все на себе. Так можна керувати бригадою в колгоспі, але не державою».

Соціальний психолог Олег Покальчук, який свого часу працював у групі іміджмейкерів Юлії Тимошенко і мав можливість добре вивчити лідера ВО «Батьківщина», констатує: «Юля очень талантливый и квалифицированный человек. Но я бы точно посоветовал не подпускать ее пока ни к каким государственным дверям, кроме Генпрокуратуры, и то – когда там появится нормальный прокурор…»

У книжці інтерв’ю знаного ученого й державного діяча Володимира Горбуліна «Без права на покаяння» читаємо: «Юлія Тимошенко не володіє ситуацією ні в армії, ні в оборонно-промисловому комплексі. Це майже неприпустимо для кандидата в президенти й абсолютно неприпустимо для прем’єр-міністра. Якщо вона стане президентом, їй потрібно сильно змінитися. Живучи в обстановці ненависті, що оточує тебе, украй важко боротися із цією ненавистю в самій собі. Але на ненависті побудувати нічого не можна – можна тільки зруйнувати. Не можна не сказати ще одного: Юлія Володимирівна більш авторитарна особистість, ніж це треба сьогодні Україні».

Марк Твен у публікації «Глави мого життєпису» приписав премєр-міністрові Великобританії Бенджаміну Дізраелі вислів, що став крилатим: «Існує три види брехні: брехня, нахабна брехня і статистика».

Так отож. «Україні потрібен мир як повітря», «Я знаю з ким і як вести переговори про мир», «Про Донбас треба думати не як про окуповану територію, а як українську землю»…

З ким же це Юлія Володимирівна знає як треба вести переговори? Чи не з тією людиною, з якою десять літ тому укладала сумнівні й сумнозвісні газові угоди? Чи погодяться українці заплатити будь-яку ціну за мир?