Проте мало хто знає, що одним із організаторів УПА, який займав високі посади у цій бойовій структурі, був Микола Харитонович Павлович, мешканець села Седлище. Офіційні історичні видання подають коротку довідку: «Микола Павлович — «Леонід Яворенко», «Л. Яворенко (1914—1946). У 1944 році начальник оперативного відділу, ШВШ (шеф військового штабу. — О. Л.) групи «Турів», начальник оперативного відділу ЗГ «ЗЗ» («Завихвост»). 1945 р. ШВШ ЗГ «ЗЗ» («Завихвост», ім.Хмельницького). Поручик УПА від 1.ХI.1943 р.». Із свідчень очевидців мною достовірно встановлено, що під час перебування у 1945 р. в с. Шайно (Журавлини), повстанці зверталися до Павловича як до «пана полковника».

Досі М. Павлович не реабілітований, матеріали його особової та кримінальної справ зберігаються в Києві у центральному архіві СБУ під грифом «Таємно». Тому було надзвичайно складно відтворювати діяльність нереабілітованого вояка УПА. Однак дещо про М. Павловича таки вдалося довідатись.

Народився М. Х. Павлович 23 серпня 1914 року в селі Седлище Седлищенського району (нині Старовижівський район. — О. Л.) в селянській родині. У 1930 році закінчив семирічну школу в Ковелі. В цьому ж місті з осені 1932-го по 1935-й здобував фах землевпорядника. Затим продовжив навчання в місті Вільно. У липні 1937-го отримав диплом техніка-землевпорядника.

Будучи освіченою людиною та маючи надзвичайні здібності до навчання, восени 1940 року успішно вступив до сільськогосподарського факультету Львівської політехніки. Невдовзі тимчасово припинив навчання. Повернувшись до Седлища, став викладати математику в місцевій школі. Колишня його учениця (згодом учителька математики) Жук Марія Іванівна з надзвичайною теплотою згадує свого вчителя.

22 червня 1941 року Павловича мобілізували до Червоної Армії і відправили на фронт. У бою під Ковелем був поранений, тому лишився під окупацією. Восени 1941 року його призначили керівником початкової школи в с. Дубечне, де працював до грудня 1941 р. Після закриття німцями сільських шкіл, з 2 лютого 1942 по 26 березня 1943 року працював лісником в Садівському лісництві Торчинського району.

Точної дати вступу Павловича в УПА та ОУН встановити не вдалося. Ймовірніше псевдонім «Яворенко» М. Павлович обрав в кінці квітня 1943 року. Невдовзі був призначений Ю. Стельмашуком («Рудим») викладачем топографії у старшинській (підофіцерській) школі УПА в Скулинському лісі Ковельського району, куди виїхав 1 червня 1943 р., крім того виконував обов’язки заступника коменданта школи. Викладачем школи працював до 31 серпня 1943 року, коли школа закінчила роботу, а її випускників розподілили по сотням УПА, Павлович на півтора місяці був призначений заступником командира загону «Вовчана» і начальником його штабу.

З кінця осені 1943 р. і до лютого 1944 р. М.Павлович був заступником начальника штабу групи УПА «Озеро» — «Вовчана». Згодом УПА «Озеро» злилося з групою УПА «Турів» і Микола Харитонович обійняв посаду другого заступника командира групи УПА «Турів», яка в цей період налічувала близько 3 тисяч чоловік.

Підрозділи УПА, як регулярні військові формування, строго дотримувались усіх вимог статутів бойової служби (дисциплінарного, польового та ін.). Сказане підтверджує оригінал наказу № 171 групи УПА «Турів», підписаний Л. Яворенком.

№ 171

наказ-повідомлення командирам підрозділів про виконання смертних вироків

№ 12 24 листопада 1944 року

УПА Постій 24.ХШ.44 р.

ЗГ

245/11

Н А К А З ч.12

командирам формацій, бригад, загонів, відділів, підвідділів.

Подаю до відома.

Покарано карою до смерті через розстріл:

I. В виняткових обставинах без рішення військового полевого суду:

1.5.VIII.44 р. стрілця Малогрош Каліна псевдо Бурелом з підвідділу «352» за намову до дезерції.

2. 9.VIII.44 р. стрілця псевдо Вірний з підвідділу «284» за невиконання наказу.

II. На підставі рішення військового полевого суду:

1. 25.IХ.44 р. стрілця Кирилович Микола псевдо Хмара з підвідділу «543» за грабіжницьку поведінку під час організації харчів та самовільне віддалення з відділу.

2. 30.ІХ.44 р. стрільців Фарину Михайла псевдо Воронецький, Багнюка Павла псевдо Пісня за зраду.

3. 1.Х.44 р. вістуна Світядчука Івана псевдо Заєць за спання на стійці.

4. 28.Х.44 р. стрілця Вітовщика Петра, псевдо Боровенко за дезерцію. Наказ цей прочитати перед усіма відділами.

Слава Україні!

Героям Слава!

в/з (Л.Яворенко в/з (Остріжний)

НШЗ Ком. 3Г.

ДАРО, Ф.Р.-30.оп.2,спр.26, арк. 24. Оригінал. Рукопис.

9 квітня 1944 року Павлович «Яворенко», успішно перейшов німецько-радянський фронт в районі м. Холм, доправивши важливі інструкції та доручення командиру загону УПА «Голубенка», який дислокувався у Володимир-Волинському районі.

26 жовтня 1944 М. Павлович у Камінь-Каширському районі зустрівся з Ю. Стельмахом, після чого перебував при штабі групи УПА «Заграва», якою командував Іван Литвинчук — «Дубовий». За його дорученням Павлович склав програму навчання для старшинської школи УПА в Рівненській області.

29 грудня 1944 р. Павлович направлений до бригади УПА «Кубіна», де перебував при штабі як військовий спеціаліст.

У січні 1945 року проти керівництва УПА — Північ розпочалися справжня терористично-агентурна війна з боку НКВД. В загони повстанців масового «вводилися» агенти НКВД, під виглядом вояків УПА створювалися оперативно-бойові групи НКВД, котрі нещадно вбивали та грабували місцеве населення. Головним завдання їх було фізичне знищення то компрометація керівного складу УПА. Так в кінці січня 1945 р. органами НКВС був захоплений живим хворий Ю. Стельмащук, а 12 лютого 1944 р. був вбитий командир УПА — Північ Дмитро Клячківський — «Клим Савур». Большевицькі професійні провокатори вміло «підставляли» керівників УПА, під підозру попав і М. Павлович. Служба безпеки ОУН посилила чистку УПА, в зв’язку з чим «Яворенко» перейшов на нелегальне становище.

19 серпня 1945 р. в 10 год. 30 хв. М. Павлович навідався матері неподалік села Селища в урочищі «Бакшинка». Зрозумівши, що будинок оточений енкаведистами, намагався прорватися крізь вороже кільце. При спробі вирватись з оточення був поранений в голову. В стані больового шоку потрапив у полон. Слідство (катування) проводилось у Луцькій в’язниці. 14 лютого 1946 р. М. Х. Павлович був розстріляний.

8 грудня 2006 року мною були зібрані підписи депутатів районної ради під зверненням до генпрокурора України Медведька з проханням переглянути архівну кримінальну справу М. Павловича і посмертно реабілітувати одного з організаторів УПА. П’ять депутатів категорично відмовилися поставити підписи під зверненням. Можна зрозуміти принципову позицію прихильників комуністичної ідеології, але зрозуміти чим керувався у своєму небажанні підписатися під зверненням голова районного осередка НРУ Іван Омельчук не видається за можливе. Тим паче, що саме він у час передвиборчої кампанії поширював видання ВО «Свобода», яка домагається визнаня УПА в Україні...

І на закінчення витяг із висновку по кримінальній справі №12645 (повідомлення №4/3-С-07 від 23.02.07 р.), надісланий мені військовою прокуратурою західного регіону України: «…Павлович М. Х. у березні 1943 року вступив до УПА, де займав ряд керівних посад, зокрема, викладача підстаршинської школи з підготовки керівних кадрів для УПА, керівника штабу загону УПА «Вовчака», заступника командира Північної групи УПА, заступника командувача УПА Північно-Західного краю».