Левко Драгонів. Простір пульсуючого розуму
«Україна в універсумі» — це нещодавно опублікована збірка найкращих матеріалів журналу «Універсум» від 1993 року, своєрідний літопис становлення нашої державності.
Це 616 сторінок блискуче написаних текстів учених, політиків, журналістів і письменників. Це 150 світлин, які об’єктивно відтворюють фрагменти нашого непростого буття.
Майбутнє для нас усіх є тотальною невідворотністю, і тому не буде перебільшенням потрактувати слідом за славетним Борхесом усі складені за минулі роки сторінки журналу «Універсум» як велетенський історичний текст, де йоти, титли і крапки мають не менше значення, ніж рядки чи цілі розділи, важливість яких для нас іще не відома або глибоко прихована. Згідно з Малларме, світ існує заради книжки; згідно з Блуа, ми — рядки, або слова, або ж букви магічної книги, і ця книга, що пишеться вічно, — єдине, що є у світі, властиво, вона і є світ. Увесь світ. Універсум. І в ньому — Україна.
У передмові до збірки доктор економічних наук Юрій Саєнко пише: «Журнал «Універсум» — унікальне явище в українському медіапросторі. Це своєрідна арена системного мислення, роздумів про те, що відбувається з Україною в контексті історичного минулого та сьогодення. Арена особлива. Значуща. З високим кипінням багатющого національного інтелекту тих, кому надається слово.
Соціальне здоров’я нації вимірюється ставленням до Часу — часткою спроектованих в майбутнє сьогоденних справ, тобто наскільки уми і помисли спрямовані в перспективу. І в цьому сенсі «Універсум» демонструє добре здоров’я українського інтелекту».
Київський учений формулює запитання: чому ж Україна перебуває в жалюгідному стані, маючи поважний інтелектуальний потенціал? І відповідає жартом: «Інтелектуал завжди пам’ятає про те, що управлінець метикує значно швидше від тебе. Доки ти шукаєш найкраще вирішення, він встигає приймати десятки гірших». Відтак ми маємо справу з кількома суто українськими реаліями. По-перше, українські інтелектуали демонструють соціальну потужність здебільшого в текстах, які самі ж і читають, отож брак контакту між інтелектом і менеджерською групою. По-друге, бюрократичну систему незалежної України витворюють переважно кадри постсовєцької школи, а інтелектуали аж ніяк не належать до цієї ментальної групи.
Юрій Саєнко з жалем констатує: «Управлінська система не очистилася від совєцької номенклатури. Ба більше. Вона разом із криміналом, олігархами швидко звила корупційне кубло, в якому зухвало нехтують національними інтересами України. Та ще страшніше. Це кубло перемелює свіжі молоді сили, які там швидко перероджуються. Навіть Майдан не змінив ситуацію». І далі: «Країна від однієї невизначеності переходить в іншу. Не розв’язавши проблем минулого, попадаємо в ситуації, які ще більше переобтяжують нас минулим. А часу для розв’язання проблем стратегічного майбутнього залишається все менше і менше. Живемо в стані архаїчного часу. Перехід у стан перспективного часу, коли сучасне спрямоване в майбутнє, відсувається від нас. Як горизонт, віддаляється».
Журнал «Універсум» є, на думку вченого, власне тією інтелектуальною системою, яка протистоїть ентропії й анахронічності в інформаційному просторі України. Завдяки високому інтелектуальному дискурсу, кросдисциплінарним пошукам, синергетично-кібернетичному підходу до всіх сфер соціуму він витворює унікальний продукт, у чому можуть переконатися читачі, які ознайомляться з найкращими текстами журналу, поданими в ретроспективі, а водночас тематично сегрегованими. Насамперед це заслуга головного редактора видання, кандидата філологічних наук, постійного автора «Львівської газети» Олега Романчука.
Левко ДРАГОНІВ «Львівська газета»
