Скандал у Стамбулі

Під час візиту Президента України Віктора Ющенка до Туреччини складалося враження, що й надалі перебуваєш у середовищі стійкого кучмівського інформативного застою. Реляції про перебіг переговорів чимось нагадували комсомольські рапорти, в яких усе причесане і допасоване. Але чомусь жодне з українських інформаційних агентств (принаймні на жодному з інтернет-сайтів, окрім грецької газети “Angeliophoros Thessaloniki” — “Вісник” за 11 червня ц. р.) навіть не обмовилося про скандальний інцидент, що стався у стамбульському аеропорту “Кемаль Ататюрк” з єпископом Української Православної Церкви для українців Португалії та Іспанії Ілларіоном.

Турецькі органи безпеки заарештували єпископа Іларіона на підставі інформації, отриманої від російських спецслужб, що нібито він (єпископ) належить до чеченського терористичного угруповання. Можна було б вибачити турецьким сторожам державного кордону не вельми тактовну поведінку щодо духовної особи, якби не кілька але ...

По-перше: особа Романа Рудника — єпископа УПЦ — їм достатньо відома, адже щонайменше з двадцять разів він відвідував патріаршу столицю православного світу, і жодного разу ніхто не підозрював його у причетності до терористичних організацій.

По-друге: свого часу особа єпископа не викликала жодного зацікавлення турецьких спецслужб під час декількох його попередніх відвідин міста на Босфорі, включно з участю тоді ще отця Іларіона як перекладача в офіційних переговорах між попереднім Президентом України Леонідом Кучмою та Вселенським патріархом Варфоломієм Першим.

І по-третє: уся ця веремія закрутилася після подібної участі єпископа як офіційного перекладача у переговорному процесі нового українського Президента Віктора Ющенка зі Вселенським патріархом з приводу незалежності Української Православної Церкви. Хочу зазначити, що персона єпископа Іларіона стала привертати увагу російських спецслужб після його участі у переговорах між Вселенським патріархом та архієпископом чиказьким Всеволодом.

Громом серед ясного неба для прихильників РПЦ виявилася заява архієпископа Всеволода, зроблена 24 березня ц. р. під час зустрічі з Президентом України Віктором Ющенком про те, що константинопольська патріархія вважає, що територія Російської Православної Церкви обмежується теренами, що підпорядковувалися їй за станом на 1686 рік, і що Константинополь офіційно ніколи не визнавав поневолення Української Церкви Російською Православною Церквою, починаючи від 1686 року і закінчуючи сьогоденням. Відповідно, нелегітимним треба вважати і правонаступництво Російської Православної Церкви на теренах України та безпідставність її зазіхань на українське церковне майно.

Звичайно, до такої фігури, як архієпископ Всеволод, у російських спецслужб руки не доросли, як-не-як громадянин Сполучених Штатів Америки. Та й кому хочеться наражатися на міжнародний скандал з представником духовенства цієї країни. А от з громадянином України єпископом Іларіоном вирішили спробувати, а ну ж вдасться залякати. Це й не дивно. З кожним днем, чим ближче ми будемо до порозуміння і поєднання всіх гілок українського православ’я, тим частіше виникатимуть подібні інциденти, конфліктні ситуації та непорозуміння у різних сферах духовного чи громадського життя.

Як уже згадувалося, про цей скандал 11 червня написала грецька газета “Angeliophoros Thessaloniki” (“Вісник”), яка різко розкритикувала дії турецьких спецслужб і відзначила, що у цій справі гостро “стирчать вуха” Москви. Добре, що хоч за кордоном це помічають, а наші мас-медіа продовжують хворіти на політичну і релігійну короткозорість.

Інцидент було вичерпано через дві години. Єпископ Іларіон зателефонував до Генерального консульства України у Стамбулі. Консул приїхав негайно, і все швидко вияснилося, хоча і тут виник ще один скандальчик після того, як з рук консула один з працівників турецьких органів безпеки силоміць вирвав паспорт єпископа. У підсумку українське посольство у Туреччині надіслало ноту протесту до міністерства закордонних справ цієї країни. Будемо сподіватися, що у майбутньому такі випади проти українського духовенства там не матимуть місця, і наші країни залишаться і надалі у добросусідських стосунках.

Єпископа Іларіона мешканці Чикаго знають віддавна, адже тут він, ще не будучи у єпископському сані, служив у Катедральному соборі святого князя Володимира. Парафіяни з теплотою згадують надзвичайно скромну духовну особу, і для всіх нас було приємно дізнатися, що його душпастирська праця на Піренейському півострові приносить добрі плоди.

Володимир ПАВЕЛЧАК, головний редактор
тижневика “Час і події” Чикаго (США)