Інші матеріали числа

Петро КОСТЮК, полковник, Голова Львівської обласної організації Спілки офіцерів України

ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ: НЕБЕЗПЕЧНИЙ «МАРАФОН»
Нинішні процеси «реформування» ЗСУ нагадують повторення історичних помилок – свідомого/несвідомого нищення українського війська, що загрожує національній безпеці

Марафо́н (грец. Μαραθών, Marathon) – дисципліна легкої атлетики, яка представляє собою забіг на дистанцію 42 кілометри 195 метрів (26 миль 385 ярдів). Відстань між Хмельницькою АЕС (м. Нетішин) та містом Рівне (нове місце дислокації управління Оперативного Командування) становить 42 км.

2014 року Львів перестане бути одним із військових центрів України – припинять своє існування Захiдне оперативне командування та Повітряне командування «Захід». Після переходу Міністерства оборони України на нову систему управління Збройними Силами, штаби оперативних командувань перемістяться зі Львова і Одеси в Дніпропетровськ і Рівне. Новим ОК будуть підпорядковані командування армійськими корпусами, окремими з’єднаннями і частинами Повітряних Сил, які розташовані на їхній території. Чи не був при формуванні нових ОК використаний принцип поділу території нашої держави на Лівобережну і Правобережну Україну?

У суспільстві та у військовому середовищі росте незадоволення такими «реформами» і безглуздими скороченнями, які проводяться останнім часом у Збройнихих Силах України. Під гаслами реформ триває нахабна боротьба за залишки «міноборонівського пирога»! Національні інтереси тут ні до чого, головне протиснути безглузді рішення та отримати свою »частку». Досвід останніх років так званих реформ, зокрема Повітряних Сил вказує, що йдеться не про зміцнення обороноздатності держави, а про механічне скорочення. Результат очевидний – заволодіння певними бізнесовими угрупуваннями інфраструктурою, нерухомістю та іншими активами Збройних Сил, на яких можна добряче нажитися в Одесі, Львові, Вінниці...

Тому так активно і безцеремонно передислоковуються штаби Західного та Південного ОК, Повітряних командувань з Одеси та Львова. Залишки Повітряних Сил (частини авіації, зенітних ракетних та радіотехнічних військ, радіо-радіотехнічної розвідки та ін.) «розмазуються» по так званих міжвидових угрупуваннях військ – оперативним командуванням. Від такого безладу ПС автоматично втрачають свою бойову могутність та значення. Фактично руйнується централізована система бойового управління частинами Повітряних Сил, яка будувалася десятиліттями!

Уперше за декілька століть Львiв втрачає статус військово-адміністративного центру, набутого ще за часів Австрії. Десятиліттями удосконалювався урядовий, i спецiальний зв’язок, необхідний для таких важливих органів військового управління. Враховано було і географічне розташування міста, і те, що Львів – це великий транспортний вузол. Перенесення цих вiйськових центрів – великі фінансові витрати для держави. Бо йдеться про створення нового оперативного обладнання та систем зв’язку на нових місцях. Це займе кілька років, а за цей час може постраждати якість бойової підготовки та особового складу.

Небезпечними є радикальні зміни у найчутливішій для військового організму сфері – системі управління, тим паче у час геополітичних зрушень. Недостатня обґрунтованість і поспішність заходів (за умов, коли стара система буде зруйнована, а нова ще не створена) може призвести до втрати керованості ЗС та нераціонального використання вкрай обмежених ресурсів, що виділяються з державного бюджету. Такі плани – пошук спрощених підходів до розв’язання складних завдань. Можна стверджувати, що поставлені цілі будуть досягнуті лише частково, а назагал від таких «реформ» можна очікувати більше шкоди, ніж користі.

Задекларовано масштабне скорочення ЗС України. Очікується, що чисельність ЗСУ до 2017 року скоротиться до 122 тисяч осіб з нинішніх 180 тисяч. У жовтні 2013 р. Президент підписав указ про останній призов та перехід на формування ЗС на контрактних засадах. Набір на строкову службу збережеться лише у Внутрішніх військах (?). Саме їх було виведено на майдани України на допомогу «Беркуту».

Якби існувала зацікавленість обороноздатністю України, то Державна програма комплексного реформування і розвитку ЗС на період до 2017 року виглядала б інакше. Наразі все зводяться до того, що паралельно зі скороченням ЗС, продаватимуть військове майно й містечка з територіями за цінами, нижчими за ринкові. Інших цілей не проглядається. Збройні сили перейшли у стадію самоліквідації. Процеси реформування ЗС проходять приховано. Не подано ніякого обгрунтування. Чому ОК, яке багато років було у Львові, тепер має функціонувати у Рівному? Аргумент про обов’язкову потребу віддаленості штабів від кордонів у наш час серйозно не сприймається. Жодних офіційних грошових сум на таку передислокацію Міністерство оборони не оголошує. А це не один десяток мільйонів гривень: у Рівному треба все облаштувати. Переважна бiльшiсть офiцерiв не бажають переселятися зi Львова (майже 45 тисячах безквартирних військовослужбовців на квартирному обліку у ЗСУ). Непродумане скорочення ЗС, крім чергового вихолощення офіцерського корпусу, зазвичай його кращих представників, створить додаткове навантаження на бюджет.

І ще кілька фактів для прихильників переміщення ОК зі Львова до Рівного. У Національній доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2012 р. (3.9. Загрози терористичного характеру . – С. 196.) зазначено, що до об’єктів техносфери, що мають найвищий ступінь небезпеки і можуть стати метою терористичних груп належать, зокрема, Рівненська (м. Кузнецовськ) та Хмельницька (м. Нетішин) АЕС. Відстань між містом Нетішин та містом Рівне напряму – 42 км; відстань автошляхами – 57 км. Окрім цього, у м. Рівне є ВАТ «Рівнеазот», яке є диверсійно-уразливим. Чому такі чинники залишились поза увагою реформаторів? Постає закономірне питання: на що спря­мована ліквідація Західного оперативного командування і Повітряного командування «Захід «у Львові?

На зміцнення обороздатності країни? на покращення оперативного управління військами? на посилення соціального захисту військовослужбовців?..

Вся ідея полягає в тому, щоб отримати за вивільнені об’єкти мільйони доларів і заникати їх в «закромах своєй Родіни». Прикладів маємо предостатньо.

Можливо, існують й інші приховані причини такого розвитку подій. Не виключено, що процес реформування військових частин на теренах Галичини має і політичну складову. Можна припустити, що йдеться про добре сплановану акцію приниження ролі краю за вклад у будівництво української держави та її ЗС, зменшення впливу традиційно вільнолюбних настроїв Галичини і Західної України загалом на військо. Адже саме ПвК «Захід» ініціювало присвоєння імені Петра Франка 7 бригаді тактичної авіації, а 540 зенітному ракетному Львівському полку ПвК «Захід» ПС ЗС України імені Івана Виговського – переможця в битві під Конотопом. У Львові залишиться алея сакури, яку посадили на честь воїнів-авіаторів Української Галицької Армії офіцери ПвК «Захід». Перші військові капелани і каплички у військових частинах ЗСУ – теж у Західному ОК та ПвК «Захід». На Маківці 1999 року відкритий Меморіал-некрополь січових стрільців. Західне ОК і ПвК «Захід» надавали всебічну допомогу при його створенні.

2001 року було ліквідовано Національну гвардію України (управління одного з об’єднань було у Львові) – першу збройну структуру незалежної України, яка акумулювала національний військовий досвід.
Нинішні процеси «реформування» ЗСУ нагадують повторення історичних помилок –– свідомого/несвідомого нищення українського війська, що загрожує національній безпеці.

Генеральній прокуратурі і СБУ треба прискіпливо вивчити процес такого «реформування» та з’ясувати, куди «разчинилось» майно, нерухомість, землі, військові частоти та інша інфраструктура ЗС за 22 роки псевдореформ.

Спілка офіцерів України на своєму ХХII позачерговому з’їзді (13.12.2013 р.) прийняла Ухвалу, в якій, проаналізувавши хід реформи ЗС України до 2017 р., вимагає зупинити її (реформу) та провести з цього питання парламентські слухання.