ПРО ПОШУКИ УНІВЕРСУМУ*

* Олег К. Романчук. У пошуках універсуму: статті, публіцистика, прогнози і спостереження (1990-2011). – Львів: «Універсум», 2011. – 880 с.

Автор Олег Костянтинович Романчук – си­с­темна особистість, що є надто великою рідкістю у нашому фрагментарному просторі як у журналістиці, так і в цілому світі загалом. Де все розділене, розібране на шматки, сектори і сегменти до такого ступеня, що годі й сподіватись на цілісну картину світу. Тому й так відрадно, що трап­ляються ще в наш час фахівці, які намагаються триматися в рамках системного аналізу сучасного перебігу подій.

Отож і книжка Олега К. Романчука має назву символічну з цього погляду – «У пошуках універсуму». Це справді робота пошуку сенсу важко визначеного незалежного життя українського соціуму. Річ системно хронологічна. Це не історична послідовність фактів. Це не політологічні воро­жіння на кавовій гущі: «а що буде, якщо…».

Це полотно, зіткане зі зіставлень сучасних фактів, подій, думок, суджень сучасників і класиків – в кінцевому наслідку з авторським аналізом, висновками і, де можливо, рекомендаціями.

Прикметно, що в працях Олега К. Романчука майже немає таких улюблених, щедро і щиро поширених серед дуже інтелектуально розвиненої публіки формули – рекомендації: «Україні потрібно…», «Україна має перетворитися на…», «Україні треба модернізуватись…» і т.п. і т.д. Такі рекомендації допомагають суспільству, як відомо кому «гарячі припарки». Ці горезвісні лікарі-перебудовники України виписують рецепти на препарати, яких немає у політичному потенціалі України. Бо проблема не тільки в тому, «що потрібно», а найбільше – «ЯК ЦЕ ЗРОБИТИ?», «ХТО ЦЕ ЗДАТЕН ЗРОБИТИ?».

Кожну працю збірки я читав у хронологічному ряду 18-річного існування унікального журналу політології, футурології, економіки, науки та культури «Універсум», де й натяку немає на інтелектуальну гламурність. Журналові – а його головним редактором є Олег К. Романчук, – також притаманний, міждисциплінарний характер з плеядою авторів конструктивного мислення. І тут порядкує системний принцип Олега К. Романчука, на відміну від журналів і газет, зітканих з розрізнених фактів за принципом «клаптикової ковдри».

Побажання. Так тримати! Як випаде знайти кошти, видати вибране із цієї збірки – таку собі настільну книжку молодого журналіста, як приклад добротної аналітичної праці.

Юрій САЄНКО,
доктор економіки і соціолог, професор
м. Київ
«Слово Просвіти», Ч.12, 22 березня 2012 р.