РОЗКАЖУ ВАМ ПРО АВСТРАЛІЮ

Інші матеріали числа

РОЗКАЖУ ВАМ ПРО АВСТРАЛІЮ
Оповідки вуйка Мілька

Ця інформація – наслідок довголітніх, майже наукових дослідів, чимало з яких неможливо знайти навіть в «Бритіш Енциклопедії», і завдяки тому вона має велику наукову вартість.

А коли б це була така собі байка для чемних дітей (а де таких тепер знайти?), то вона б починалась, як кожна байка, ось так:

Ген... там... десь дуже далеко, за сімома морями, за сімдесятьма горами, просто на краю світу є країна, що її звали «Країна сонця, щастя і добробуту» (і додам, що щастя полягає в тому, що в ній багато сонця, і в його променях добробут виглядає непогано), яку понад 200 років звуть Австралією.

Славна вона з того, що в ній набагато більше звірини, ніж люду, а також повно різної худоби.

Дехто зве Австралію також країною кенгуру, коал, страусів, кукабури і взагалі всілякої флори і фауни, і, між іншим, за одною Флорою, яка вкупі зі своїм Фауном пограбувала кілька банків, по цілому світу ганяє «Інтерпол».

І що ж ті всі звірята в Австралії поробляють?

Кенгуру підстрибують і, подібно до жінок, скачуть людям по головах.

Кролики знаменито наслідують китайців і індусів, тобто розмножуються безконечно.

Кози мріють вийти заміж, обов’язково за якогось американського лікаря, бо в США вони найбагатші.

Вівці слухняно ходять отарами за своїми пастирями і надіються дійти до «Мети», не конче унрадівської.

Без коней з голоду повмирали б усілякі жокеї, тренери, а передовсім букмейкери, всі вони дуже успішно обдурюють наївних.

А свиней, безрог, освоєних і диких – просто мільйони. Я сам знаю з десяток.

А тому, що Австралія лежить внизу екватора, то там усе догори ногами – часто навіть зі жінками включно.

Для прикладу: коли в Нью-Йорку день, то в Сіднеї ніч.

Коли в Чикаго зима, то в ту саму пору року в Аделаїді в декого цвітуть на городі орхідеї, а в інших – спліснявілий хліб на кухні.

Коли в Києві, на саме Різдво кияни-чоловіки відморожують собі ті частини тіла, що їх в мороз примушені виставити на холод, то всюди в Австралії народ спішить на морські пляжі ( що їх звуть «бічі»).

Одні для того, щоби спершу обсмалити на них свої грішні тіла, а тоді вимочити в солоній воді.

Другі – щоб похвалитися своїми грішними тілами.

А що в Австралії жінкам вільно купатися «топлес», тобто від голови по пупець голими, то подекуди є на що подивитися і тими тілами помилуватися.

Як колись у рідному Львові говорилось – до кольору, до вибору і на вагу. Від таких, що мов нерозвинені пуп’янки рож, аж по такі, які оцінювались «20 кільо без костей»!

Є на таких пляжах також чимало всячини, як то італійські піци і жидівськоі маци, до речі іноді й цілком їстівні.

І немає жодної дискримінації – міжетнічної, як, хто і коли собі мацає.

Австралія особлива країна для туристів, але кожному з них рекомендується прилітати туди тільки у понеділки, середи і п’ятниці, бо це безм’ясні дні.

Внаслідок невсипущої місіонерської праці в Австралії місцеві канібали ретельно дотримуються законів посту. В ті дні туристів вони не їдять, хіба що забудуть.

Зате вони страшенно люблять місіонерів, за умови, що вони молоді і добре підгодовані. Інші їм не смакують.

Вони також дуже тепло згадують місіонерів, є навіть така популярна пісенька «Ліпший один місіонер від десяти ящірок».

А чи можна в Австралії почути українську мову?

Напевно, під кожною українською церквою чи в якомусь «Народному домі» можна за п’ять хвилин почути більше української мови, як у Києві на Хрещатику за два тижні!

Якщо порівняти їх з в’єтнамцями, то не дуже.

Бо в кожного в’єтнамця в родині по десятеро дітей, а в українців як двоє, то страшний рейвах, і не тому, що вони неохрещені.

А де ж між українцями їх нема? Щоправда, в Австралії не дійшло до того, щоби три українці мали аж чотири політичні партії, але як є їх п’ять – то партій є вісім! Величезна різниця.

А котра з тих партій найбільш популярна – «бе» чи «ме»?

Між старшими це річ дискусійна, між молодшими найбільш популярна партія «кукуріку»!

А чому б не мали бути, це ж демократична держава! Моя жінка також мала одну норку!

Люди добрі, та я вже за молодими дівками ганяти не можу і не хочу, то чого б я мав гнатися за норкою? А що би сталося, якби її дігнав? А що би сталося, якби вона мене подряпала? Не знаєте? Та люди б казали: «Дивись на старого дурного Мілька, жінки не хоче, а норки йому захотілося!»

А хто таке забороняє? Кожному вільно доробитися. Вільно і мені! То до чого я доробився? Я маю (по черзі) боргів – як звідси до Миколаєва над Дністром. На ногах пару жилячків (на розробок), клопоти зі серцем, сивину, лисину, два дорогоцінні камінчики – півторакаратовий в нирках, двокаратовий в жовчі, нездійснені мрії, претензії до цілого світу, а в нагороду за моє життя там хтось вгорі щоби мені було солодше – обдарував мене цукрицею.

А з рідного ще краю на пам’ятку маю одного зуба, який дуже подібний до наших політиків, ще більше до політиканів:

йому майже 80 років, спорохнявілий він дуже, хитається на всі боки і не знає, до якої партії причепитися, але впертий русин: ніяк зі своєї посади уступитися не хоче!

Маю ще різних клопотів цілу фіру, але найбільший – кому по моїй смерті всі ті блага полишити в спадок?

Може, маєте якогось справді вартісного ворога, якому б я з радістю все те полишив?

У світі є дві ділянки життя, які приносять найбільші прибутки, – продукція зброї і туристика.

Австралія дуже добре розуміє вагомість туристики і має з неї великі прибутки. Самі австралійці дуже кохаються в туристиці і роз’їжджають (або літають) по своєму материку дуже часто. В 1993 році Австралія мала з туристики 18,4 більйона прибутку (11% усіх надходжень), причому 3 мільйони закордонних туристів ввезли до Австралії 7,7 більйона. З тих закордонних туристів, що прилітають до Австралії зі всього світу, найбільше було японців – 667 000, бо, наприклад, для молодих японців, що починають подружнє життя, набагато дешевше прилетіти до Австралії, щоби тут побратися, пожити тиждень, поподорожувати, щось побачити, ніж мати весілля з усіма видатками в Японії.

Немалу роль для японців у відвідинах Австралії відіграє факт, що тільки в Сіднеї є 72 площі для гри в гольфа, улюбленого виду спорту серед японців. Це також коштує набагато менше, ніж грати в гольфа в Японії! Додам, що вже тепер японці викупили в різних місцях Австралії ряд площ до гри в гольфа.

Для туристики австралійці мають не тільки всі засоби транспорту – автобуси, літаки, кораблі, а й готелі та мотелі найвищого світового рівня. Існують подібні до мотелів караван-парки, в яких мешкання – це, найчастіше, будинки на колесах, де є все потрібне для життя, з кухнями, повністю устаткованими усім необхідним, включно з посудом, холодильниками тощо.

Ціни дуже різняться: якщо в найдорожчих готелях доводиться платити більше тисячі доларів за одну ніч з особи, то в доброму караван-парку за цілий будинок (в якому може спати і 6 осіб) тільки 35 доларів за ніч.

Австралійці подорожують не тільки по Австралії; щорічно близько 100 000 австралійців мандрують по всьому світу.

До Австралії майже щоденно прилітають літаки 43 різних міжнародних авіакомпаній.

Найбільші летовища розташовані в Мельбурні і Сіднеї.

За цілий рік у Австралії відбувається 26 083 польоти до різних кінців світу.

Самозрозуміло, що в зв’язку з Олімпіадою 2 000 року в Сіднеї туристика значно побільшиться, і вже тепер там планують будувати нове летовище за 50 кілометрів від центру міста. Так само планують будову нових великих, люксусових готелів.

Мало є в світі таких держав, і немає жодного материка, де було б стільки іммігрантів, як у Австралії.

Після вторгнення англосаксів у 1788 році Австралія стала майже повністю іммігрантською державою. Стверджують, що наприкінці XVІІІ століття в Австралії було до 60 000 аборигенів, які жили в кожному її куточку. Новоприбулі, передовсім з Великобританії, майже повністю винищили тубільне населення. За статистичними даними, сьогодні в Австралії живе 227 645 аборигенів, до яких зараховують і мешканців деяких островів поблизу материка. Але не всі вони чистокровні аборигени, більшість походить від мішаних шлюбів.

Два роки тому австралійська держава почала віддавати величезні простори земель, які за вимогами і доказами аборигенів належать їм споконвіку.

Найбільшим прокляттям аборигенів є алкоголізм і велика смертність немовлят.

Імміграція до Австралії аж по кінець Другої світової війни була дозволена тільки громадянам Великобританії, і лише кілька разів дозволили іммігрувати сюди кальвіністам-німцям на початку XІX століття та нечисленним групам інших національностей. До 1957 року заборонено було іммігрувати жидам і всім представникам «жовтої небезпеки», а також росіянам.

Тепер немає жодних обмежень, за окремими винятками.

Внаслідок масової, постійної імміграції в Австралії живуть представники 200 етнічних груп з усього світу. Вже тепер по великих містах є цілі дільниці, заселені виключно китайцями, в’єтнамцями, греками, представниками народів колишньої Югославії. Цікаво, що після Другої світової війни Австралія прийняла до себе 470 000 політичних втікачів, найбільше з-поміж держав світу.

Усім іммігрантам дозволяється організувати різноманітні етнічні товариства, свої школи, газети івзагалі жити повноцінним культурницьким чи навіть політичним життям.

Австралійський уряд своїм коштом утримує державну радіо- і телестанцію, де щоденно транслюють передачі 80-ма мовами, а телестанція СБС втішає зацікавлених австралійців відомостями з цілого світу, а також фільмами, озвученими не англійською.

Багатокультурність, яку визнано 20 років тому, відіграє величезну роль у житті Австралії.

Здається, що найбільшим – третім з черги – грецьким містом у світі є столиця штату Вікторія – Мельбурн! Не дивно, що греки, так само, як італійці, а ще більше жиди, мають своїх депутатів, сенаторів, міністрів.

Жиди мають величезні впливи в торгівлі, в політиці, усіх мас-медіа, а також в страхових інституціях та судівництві. З усіх етнічних груп вони, безсумнівно, найбільше впливові і найбільше ворожі у ставленні до українців.

Незважаючи на порівняно добрі життєві умови, Австралію щорічно покидає близько 20 000 іммігрантів, найбільше з Великобританії.

Імміграція має величезний вплив на Австралію як державу; іммігранти цілковито змінили звичаї, набудували масу будинків, узяли до рук торгівлю, принесли з собою цілком нову культуру тощо.

Одним з найбільш яскравих прикладів цього є тисячі ресторанів. Практично нема такої «кухні», яка б не мала фірмового ресторану, за винятком ... української!

Але вплив іммігрантів не обмежується ділянкою куховарства. Немає такої сфери життя в Австралії, де б не було іммігрантів.

Є серед них підприємці, професори університетів, винахідники, вчені, актори, художники, спортовці, парламентаристи тощо.

Зазвичай діти, народжені від батьків-іммігрантів уже в Австралії, не тільки зараховуються до австралійців (у повному значенні цього слова), але й відчувають себе австралійцями. Подібно до США, тут відбувається злиття в одну, австралійську націю.

Спорт відіграє в житті Австралії дуже важливу роль.

Найліпшим віддзеркаленням цього є вся преса, радіо і телевізія.

У багатьох ділянках спорту австралійці належать до кола найвищого світового класу, з десятками олімпійських переможців, рекордсменів і взагалі передових спортовців.

Запорукою цього частково є сприятливий клімат, який дозволяє вправлятися в багатьох видах спорту цілий рік, прекрасні технічні умови, створені самими австралійцями: спортові майданчики, стадіони, плавальні басейни тощо, а також величезне зацікавлення мешканців Австралії. Все це створює підставу для високого рівня розвитку спорту.

Є чимало книжок про австралійських спортовців зі світовою славою, виданих не тільки в Австралії.

Найбільш популярною в Австралії грою є один з різновидів футболу, т. зв. «австралієн руулс» (австралійські правила). У цій грі можна не тільки бити м’яча ногою, а й ловити його руками. У кожній команді по 18 чоловік, і грають вони на овальній площі діаметром 120 метрів. У Вікторії це вже майже релігія: протягом одного дня на шість різних стадіонів може прийти мало не півмільйона глядачів! Додам, що найліпшим гравцем в історії «австралієн руулс» усе ще залишається український еммігрант Вадим Євсаленко, який живе у Мельбурні.

Величезний поступ зробила Австралія і в гімнастиці, увійшовши до першої десятки світу.

Довгі роки Австралія майже не мала конкурентів у тенісі. Недаремно австралійський тенісист Род Левер – єдиний у світі двократний переможець у т. зв. «гренд слем», тобто протягом одного року переміг у першостях Австралії, Франції, Англії і США. Маргарет Корт була «королевою тенісу» в «гренд слем» серед жінок.

Були такі роки, що Австралія в іграх на Кубок Девіса могла одночасно виставити 6 – 7 репрезентацій, і кожна з них зуміла б виграти кубок!

Золотими літерами в історії світового тенісу записали себе також Седжемн, Лю Гоуд, Кен Розвулл, Нюкомб, Роуч та багато інших.

Може, найбільшою несподіванкою є успіхи австралійських ковзанярів, наприклад, у спринтерських змаганнях (бронзова медаль на останній Олімпіаді.)

До речі, перший у світі льодований стадіон під дахом був збудований ще в 1900 році (!) власне в Сіднеї. Називався він « Гласіріюм» і існував до 1957 року, причому не зачинявся ні на одну годину.

Цілком зрозуміло, що в ділянці серфінгу австралійці всюди і завжди належали до першого світового класу, що зумовлене природними, кліматичними і морськими можливостями.

Серед плавців вирізнялися не тільки чоловіки, але й жінки. Доун Фрейзер у спринті на сто метрів перемогла в трьох олімпіадах поспіль. Таблиця австралійських рекордсменів обох статей займала б кілька сторінок друку; ще й нині молодий Перкінс є абсолютним рекордсменом на 800 і 1500 метрів.

Спорт в Австралії – це не тільки ділянка, в якій випробовують себе сотні тисяч молодих, але й великий бізнес. Тут, як і скрізь, неабияку роль грають реклама, спонсори, гроші. Коли мова про гроші, то австралієць Грег Норман, найліпший гольфіст світу, є одним із спортовців-мультимільйонерів, його заробіток за 1994 рік обчислюють на кількадесят мільйонів американських доларів!

Австралія є однією з тих країн, де більшість населення цілком свідомо бере активну участь в азартних іграх.

Насамперед, є чимало лотерей, у яких організатори обіцяють покупцям квитків великі грошові нагороди. Лотереї є власністю великих грошових синдикатів, переважно закордонних, наприклад, т. зв. «соккер пуулс», щотижнева лотерея, де треба вгадати результати великобританських футбольних змагань. Для того, щоб виграти першу нагороду, треба точно вгадати шість результатів ігор внічию (з усіх 42 матчів). Один квиток коштує один долар.

Грають також в «лото», де треба вгадати 8 чисел з 42 на картці. Номери розігруються публічно, автоматами, а не рукою, і виграші можуть досягати кількох мільйонів.

Крім того, у всіх великих містах є різноманітні казино азартних ігор, в яких можна виграти (чи програти) мільйони або й штани. Кільканадцять літ тому в столичному штаті було запроваджено т. зв. покер-машини (подібні до тих, які є в американських казино). Залежно від машини до неї кидається від 5 центів до 2 доларів у розрахунку на те, що машина заплатить скількись там центів, доларів або навіть тисяч! Блаженні віруючі... Підраховано, що власне в цьому штаті за один лиш 1994 рік громадяни видали на гру 17 більйонів доларів готівкою.

Взагалі, азартні ігри – величезний бізнес, якому немає рівних! Він також є прокляттям для осіб зі слабкою волею.

Самозрозуміло, що азартні ігри тісно пов’язані з наркоманією, яка, за твердженням державної статистики, коштує Австралії рівно один більйон річно.

Наркотики, які нелегально продаються в Австралії – кокаїн, героїн, коноплі. Причому коноплі масово і нелегально вирощують в Австралії, тоді як кокаїн та героїн імпортують з Таїланду, Малайзії або Колумбії. Нема дня, щоб австралійська поліція не заарештувала якого-небудь імпортера наркотиків.

Водночас наркоманія тісно поєднана зі злочинністю, грабунками і вбивствами, які відбуваються щоденно, хоча й не в таких масштабах, як наприклад, в США.

В імпорті наркотиків дуже активними є передовсім китайці, не тільки місцеві. Їхні мафії грабують також своїх багатих земляків.

У порівнянні з іншими народами – європейськими, азійськими, африканськими, – австралійці британського походження майже не мають питомих їм народних звичаїв, так само, як і властивих тільки їм свят.

Святкуються великі свята – Різдво і Великдень, – але жодне з них не має того великого значення, якого набули вони серед українців, греків тощо. Головною їхньою метою є подарунки, тобто комерція, а самі святкування – це лише додаток. Зокрема, вже за два місяці до Різдва провадиться безупинна пропаганда купівлі різноманітних подарунків для рідні, приятелів та знайомих. І хоча цілі міста прекрасно прикрашені різдвяними ялинками, сенс свята зосереджується для продавців – на продажі, для покупців – на покупках.

Тільки дуже релігійні групи святкують Різдво або Великдень належним чином. Для решти населення це додаткові дні відпочинку та розваги. Австралійці не мають власних, ними створених коляд, тож співають англійські. У них взагалі відсутні такі звичаї, як свята вечеря або передсвяточний піст напередодні Великодня.

Єдині притаманні цим святам риси – це прикрашені барвистими цяцьками різдвяні ялинки (часом велетенські) по містах та мільйони різноманітних «писанок», які продукуються на Великдень. Їх виготовляють переважно з шоколаду, різної величини – від малих, як голубине яйце, до таких, які розмірами нагадують страусове яйце або й більших.

Одне з державних свят називається «анзак дей». Воно встановлене на пам’ятку про безглузду військову інтервенцію австралійської армії до Туреччини в 1915 році, в «обороні короля Англії», під час якої за цапову (королеву?) душу загинули тисячі австралійців, тодішніх громадян англійської колонії.

Австралія має власну армію (піхоту, артилерію тощо), військову авіацію, флот – усе в дуже малій кількості. Вояки Австралії брали активну добровільну участь в різних війнах, що їх вела Англія, – в Південній Африці перед Першою світовою війною, під час Першої світової війни в Африці і Європі. Разом з голландськими, польськими, норвезькими летунами австралійські авіатори оборонили Англію від німецького вторгнення на початку Другої світової війни. Австралійські солдати добре воювали з німцями, італійцями та японцями і заслужили собі славу, безстрашних вояків.

По Другій світовій війні австралійські військові брали участь у війнах в Кореї, В’єтнамі, а також в окупації Японії та Малайзії.

Тепер австралійська армія має близько 40 000 вояків і стільки ж управлінців для них (!), шість підводних човнів, кілька великих літаконосців, малу кількість військових кораблів, дванадцять найновіших літаків типу 111/114 і надію, що обійдеться без війни.

ЦІКАВІ АВСТРАЛІЙСЬКІ ВИНАХОДИ І ДОСЯГНЕННЯ

У 1851 році винахідник Сімс збудував перший в світі рефрижератор, яким після 10 років випробувань почали користуватися австралійські фермери і купці, масово експортуючи до Англії морожене м’ясо.

Першим у світі летуном, що облетів Землю довкола (звичайно, з перервами), був австралієць Кінгсфорд Сміс, який згодом, під час подібного перельоту загинув з невідомих причин.

На початку ХХ століття перші в світі кіноплівки почали продукувати австралійці. Незадовго перед Першою світовою війною, зваблені обіцянками голлівудських, як виявилося згодом, ошуканців, вони переїхали до Каліфорнії, де хитрі людці зуміли виманити в австралійців технічні знання і патенти.

Коли говорити про речі щоденного вжитку, то власне в Австралії був створений перший у світі апарат для скошування трави. Австралієць Гіллс був першим конструктором споруди для просушування мокрої білизни, т. зв. «ротарі лайнс», які застосовують у всьому світі.

Перші металеві баночки, в яких тепер продають пиво і безалкогольні напої, винайшов австралієць.

Це тільки кілька прикладів винахідливості австралійців.

Також у перше у світі було запроваджено лікарське обслуговування ферм, розташованих далеко від міст. Його здійснюють і сьогодні за допомогою літаків.

Щось подібне є і в шкільництві, де за допомогою радіо ведеться створено щоденне навчання дітвори, яка живе далеко від міст і не має змоги навчатися в школах.