Яна ДУБИНЯНСЬКА
ВАРІАЦІЯ ЖИТТЯ
Фантастичне оповідання
ЧАCТИНА
ПЕРША
— Скажіть Келверсові, що він ідіот! — гриміло за дверима. — Що?! Та за таку суму я можу залучити кого завгодно! Так, озвучування завтра о третій — а що, по-вашому, могло змінитися? Виїжджаю, чорти б вас забрали, вже виїжджаю!
Двері відчинилися, й одразу ж більша частина неймовірного натовпу з недоладними запитаннями кинулася назустріч чоловікові, що виходив, інші ж, навпаки, подалися назад, вивільняючи йому шлях. Виник немислимий у своєму безладді людський вир. Руденьку дівчину в довгій яскраво-червоній спідниці підхопило цим виром, пронесло кілька витків і, врешті, кинуло під стіною, де їй вдалося зупинитись. Якийсь хлопець, важко дихаючи, спинився поруч, майже впритул.
— Червона спідниця — це здорово — без передмов сказав він. — Вони можуть не запам’ятати тебе, але вже спідницю точно запам’ятають. Надягай її на всі прослуховування, якщо хочеш стати кінозіркою.
Дівчина взялася до своєї вщент розсипаної зачіски. Зі шпильками в роті вона похитала головою.
— Що? А чому “ні”?
— Я хочу стати режисером, — вимовила вона, заколюючи на потилиці руде волосся.
Хлопець присвиснув — досить голосно, щоб з десяток із натовпу повернулися до них.
— Режисером? — перепитав хтось, розчувши останні слова.
— Так, — руденька дівчина відважно пішла в наступ. — А що? Я, можливо, й стала б акторкою, якби в усій Корпорейшн був хоч один справжній режисер! Сучасні фільми... їх неможливо дивитись, якщо ти бачив хоча б один старовинний! Так, старовинні фільми примітивні, двовимірні, іноді вони навіть чорно-білі, але там є щось живе, якісь почуття, думки, емоції... Схоже, останній режисер помер ще за часів Голлівуду!
— Але ж існують ретристи, — заперечив чи той хлопець, чи хтось інший.
— Ретристи лише намагаються повторювати те, що було колись. Ніхто з них не має режисерської освіти, вони й гадки не мають про суто технічні досягнення сучасного кіно, до того ж, в них нема доступу до грошей Корпорейшн, а без цього теж...
— Дехто знімає у Варіаціях, — це уже точно сказав той хлопець.
— Але ж Варіації весь час змінюються, й потім, це незаконно... ні, я хочу стати справжнім режисером! — ця наївна дзвінка бравада викликала легкий сміх, що пробіг над головами присутніх, й дівчина яскраво, як усі руді, почервоніла.
— Як тебе звати? — запитав хлопець.
— Айріс.
Заповітні двері знову відчинилися, на порозі появився високий худорлявий чоловік із жорстким обличчям.
— Гей, ви! — уривчасто гукнув він, і запанувала цілковита тиша. — Бос поїхав у своїх справах, мій час теж обмежений, я можу прослухати десять чоловік. Всім стояти на місцях! Я сам скажу, хто. Ви. Ви двоє... Молодий чоловік... Ви... Ні, не ви... хоча й ви теж. Ви, усі втрьох... і ви, в червоній спідниці.
За спиною Айріс прокотилися заздрісні зітхання, й вона попрямувала вперед, ковзаючи ледь помітною стежкою в натовпі, що трохи розступився...
— Так! — кричав в трубку відеофона худорлявий чоловік. — За п’ять хвилин! Сем знову звалив на мене свою роботу. Що? Скажіть, що я їй голову відірву! Так, так, зараз їду, не робіть такої фізіономії!
Він поривчасто закрокував до дверей, Айріс ледь встигла перепинити йому шлях.
— Ви ще тут? Я ж вам сказав...
— Ви не сказали мені ані слова.
Він зупинився.
— Ви ж бачите, я поспішаю! Гаразд, підійдіть до вікна.
Вона слухняно стала біля вікна й дозволила йому взяти себе за підборіддя.
— Так, чорні оченята — це добре. Ластовиння ви вже позбавились — теж добре. Руде волосся зараз не котується — станете блондинкою. Талія в порядку, бюст... не завадить додати два-три дюйми. Салон Нових форм за два квартали. Потім прийдете ще. На все добре.
— Але я...
— Тільки не подумайте, що зовнішні дані — це все. Тим більше, що зараз актуальний образ антигероїні, простіше — звичайної негарної жінки. Всі ведучі режисери...
— Я хочу стати режисером!
Він озирнувся біля напіввідчинених дверей.
— Он воно що! З вашою комплекцією? Та це не до мене, режисерські курси набирає Кармеллі — чи вже набрав... Він має прийти хвилин за двадцять...
—Я зачекаю!.. Якщо можна...
— Чекайте. Я вас зачиню.
Продовження в журналі