НАМ БРАКУЄ УКРАЇНСЬКОЇ МРІЇ

В останні роки, попри безпідставні протести щодо “насильницької українізації”, експансія російської мови на всіх рівнях досягла небачених (навіть за часів совєтської влади) розмірів — аж до намаганння конституційно закріпити офіційний статус мови чужої держави. Підступність цих намірів очевидна (на жаль, далеко не для всіх громадян України): через нав’язування російської мови в побуті, в засобах масової інформації добитися деформації української психіки, мислення, менталітету нації, сформувати цілком інший стереотип світосприйняття. Сьогодні чи не найбільшу загрозу суверенітету України становить втрата свого інформаційно-культурного простору, що фактично вже сталося.

Складається враження, що всі тринадцять років незалежності влада за допомогою знакових систем (через професійно сконструйовану і належним чином подану рекламу, гасла й пропозиції, через книжки і засоби масової інформації, за допомогою пісні і танцю, кіно- і відеопродукції) продумано, із знанням справи (існує ж наука семіотика!) насаджувала у свідомість українських громадян хибні стереотипи поведінки, мислення. У результаті нам бракує сили волі усвідомити себе українським народом, а не якимось безрідним “народом України”, бракує української ідеї, української мрії (не садка вишневого коло хати; епоха соняшників закінчилась — нині епоха тотальних комунікацій, зв’язку і комп’ютеризації), якою б перейнялися не лише письменники, окремі науковці, політики й державні мужі, а весь український народ.

Досвід редагування часопису “Світу пригод” постійно мені нагадував, що слід наполегливіше й активніше вести роботу щодо створення УКРАЇНСЬКИХ пригодницьких і фантастичних видань. Російська мовна агресія посилюється щораз більше. Жертвою падає молоде покоління, яке разом з імпортованою фантастикою чи детективом ковтає отруту великодержавного шовінізму чи “цінності” криміналізованого люмпена. А ми хочемо дати нашому читачеві питомо українські твори, в яких він упізнавав би себе і своїх сусідів, які відповідали б саме його культурним запитам і які б формували його національну гордість.

Осмислення подій на київському Майдані, безумовно, ще попереду. Учені й політики ще довго вестимуть мову про найрізноманітніші аспекти “помаранчевого” зриву, однак навряд чи хтось із них заперечуватиме знаковість цього явища — зламу суспільної свідомості. Переконаний, що саме сьогодні український видавець ще має останній шанс повернути собі український книжковий ринок, адже хвиля патріотизму, яка вивела людей на Майдан, позначиться і на культурних запитах цих людей. До ХI Форуму видавців у Львові “Універсум” започаткував нову серію книжок гостросюжетної прози й фантастики “Сірий кіт”. Маємо надію, що наш талісман — сірий пухнастий і трошки сердитий кіт прикличе удачу новій серії книжок.

Серія поки що ставить собі за мету заповнити тільки одну прогалину — дати читачеві цікавий українськомовний пригодницький продукт, адже створений багатющою письменницькою уявою світ золотошукачів і ковбоїв, індіянців і мушкетерів, шляхетних піратів і авантурників направду багатогранний, покликаний виховувати особу сміливу, мужню, добру і справедливу. В основі творення образу і козака-характерника з Дикого Степу, і шляхетного авантурника з Дикого Заходу лежить прагнення людини до свободи і до реалізації себе і своєї місії у цьому надскладному світі.

Серія відкривається романом Наталі Тисовської “Під знаком шаманського бубна”, що написаний на межі жанрів — детективу й містики. Тут переплітаються три сюжетні лінії і два часо-просторові виміри. Поряд із людьми в творі діють міфічні істоти, близькі кожному українцю з казок і переказів. Те, що авторка вирішила звернутися до української міфології, симптоматично: останнім часом інтерес до язичницького світу давніх українців почав відроджуватись, і на полицях з’являється дедалі більше як спеціальних видань, так і художньої літератури, де письменники досліджують витоки українського поганського світогляду. Але ми говоримо про гостросюжетний твір, тому обов’язково треба відзначити, що роман Наталі Тисовської є напрочуд динамічним, повороти сюжету несподівані, і це привабить читача, який хоче відпочити з цікавою книжкою.

Другим числом у партійному списку “Сірого кота” йде книжка Андрія Куліша “Сафарі для двох”, до якої увійшла повість, що дала назву книжці, а також кілька оповідань. “Сафарі для двох” — це оповідь про те, як двоє людей наважуються проникнути в запілля ворога, щоб виконати таємниче диверсійне завдання. І можна було б викрутитися з будь-якої пастки, за будь-яких обставин, якби раптом не виявилося, що один із двох занадто мало знає про свою русяву напарницю, яка переслідує одній їй відому мету... Звісна річ, переповідати сюжет книжки, де події змінюють одна одну з карколомною швидкістю, справа невдячна, але прискіпливого читача хочу попередити: не так легко буде відстежити момент, коли фантастичний бойовик перетворюється на психологічну драму, та розчарованими не залишаться прихильники ні першого, ні другого жанру.

Під номером три “Сірий кіт” презентує роман Володимира Войтенка “Цирк маленьких людей”. Незважаючи на заявлений жанр роману: детектив, — “Цирк маленьких людей” не можна затиснули в лещата цього вузького жанру. Справді, головним героєм є приватний слідчий, який розслідує зникнення людини, але власне розслідування ніби слугує тлом, на якому переплітаються події минулого й сучасного. Головні загадки твору розплутуються не слідчим, а постають зі старого щоденника, який веде зниклий бібліофіл. Автора (Володимир Войтенко, до речі, відомий вчений, доктор медичних наук) насамперед цікавить не те, яким чином його слідчий розкриє таємницю, а що веде людей до вчинення злочину. Тут нема розжовування розв’язки на п’ятьох сторінках, а натомість над твором лишається аура таємничості, що змушує читача ще й ще повертатися до тексту, шукаючи там пластів, які лишилися поза увагою після першого прочитання.

Ще одна книжка, яка безперечно заслуговує на читацьку увагу (що вже засвідчили перші цифри продажу — книжка користується попитом), це “Валіза майора Вєпша” Миколи Дмитрієва, куди увійшла однойменна кіноповість та пригодництка повість “Караван до Сідігейро”. Для молодого читача “Валіза майора Вєпша” буде цікава не тільки надзвичайними пригодами головних героїв, а й захопливим екскурсом у нашу недавню історію: дія відбувається у вересні 1939 року, на жовту валізку майора Вєпша полює одразу кілька конкурентів: поляки, НКВД, гестапо — і навіть Провід ОУН! І, що найцікавіше, ніхто з конкурентів толком не певен, що ж заховане у цінній валізці, бо найгірше для скарбу — потрапити в таке місце, де він може пролежати роками й не побачити світла денного... “Караван до Сідігейро” — оповідь про морську подорож українця з ХIХ сторіччя, про небезпечні пригоди й таємничу місію. Микола Дмитрієв — це сучасний український Карл Май, чиї книжки тримають читача в напрузі до останньої сторінки.

П’ята книжка, яку дарує читачам “Сірий кіт”, — “Приватне розслідування”. Її автор — відомий український письменник Роман Коритко. До неї увійшла однойменна повість та детектив “Убивство на базі відпочинку”. “Приватне розслідування” починається з загадкового зникнення людини. Слідство здійснене буде за всіма правилами, бо за справу береться не абихто, а справжній майор міліції, якому на певний час доведеться трішки перекваліфікуватись і вдатися до приватного розслідування. “Убивство на базі відпочинку” змусить поламати голову любителям класичного детективу, оскільки тут у центрі уваги загадкове убивство молодої красивої жінки, обмежене коло підозрюваних та інспектор карного розшуку, у ліжку якого й була знайдена жінка. У цьому творі читач зустрінеться з уже знайомим йому з попередньої повісті майором міліції, який вправно розслідує злочин. Таким чином, п’ять книжок — на п’ять різних смаків, тож українському читачеві є з чого вибирати.

Олег РОМАНЧУК, шеф-редактор журналу “Універсум”