Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, народний депутат України

“АНТИМАФІЯ” БЕРЕЖЕ ЛЕОНІДА КУЧМУ

Коли я навчався фаху на юридичному факультеті, мені, вважаю, дуже поталанило на вчителів — це були дуже розумні й мудрі доктори наук, професори, які мали великий досвід практичної роботи в правоохоронних органах. Вони навчили мене, зокрема, тактики розслідування окремих видів злочинів, виходячи з теорії доказів у кримінальному процесі, а великий досвід практичної роботи переконав мене в тому, що немає злочину, який не залишав би слідів. Усе залежить від того, чи є бажання, а в нашому випадку — політична воля, знайти ці сліди, докази, чи є бажання розкрити злочин і встановити всіх його співучасників. Правда, на розкриття таких злочинів інколи потрібно дуже багато часу — роки, а то й десятиліття. Але незалежно від того, від чийого імені скоювалися ці злочини — чи то від імені держави, чи від імені політичних керівників держави, чи від імені авторитетів злочинного світу, — все одно вони залишають сліди і рано чи пізно будуть розкриті. Це стосується й даної ситуації. Отож якби була об’єктивна зацікавленість і бажання Президента України (за умови, що він особисто не причетний до викрадення Георгія Гонгадзе і що до цього не причетні посадові особи та керівники силових структур), цей злочин був би розкритий впродовж кількох місяців, і винні вже зазнали б заслуженого покарання.

Отже, тимчасова слідча комісія встановила, що чотири особи — Президент України Л. Кучма, колишній голава АП, нині голова ВР України В. Литвин, колишній голова СБУ, нині народний депутат Леонід Деркач і колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко є організаторами викрадення Георгія Гонгадзе, що спричинило тяжкі наслідки. Такі дії Кримінальний кодекс кваліфікує за част. 3 статті 146, част. 3 статті 27.

Тимчасова слідча комісія в кінці 2002 року встановила, і цю версію, як одну з основних, на початку 2003 року підтвердила Генеральна прокуратура, що безпосередніми виконавцями викрадення і вбивства Георгія Гонгадзе є так звані “орли” Юрія Кравченка. Про це йшла мова в аудіозаписах, здійснених Миколою Мельниченком у робочому кабінеті Президента України Леоніда Кучми, де він розмовляв з тодішнім міністром ВС Юрієм Кравченком. Відомо, що розроблялася основна робоча версія, за якою Георгія Гонгадзе викрали і вбили працівники міліції спеціального підрозділу, яким керував безпосередньо Юрій Кравченко. Про це була надана офіційна інформація Генеральним прокурором Святославом Піскуном та керівниками МВС народним депутатам України.

Ще в 2002 році тимчасова слідча комісія, розглянувши комплекс доказів, свідчень свідків, потерпілих, речові докази, висновки експертиз, дійшла висновку, що в діях зазначених осіб (Леоніда Кучми та іже з ним) є ознаки злочину — організація викрадення Георгія Гонгадзе, що спричинило тяжкі наслідки. Комісія кваліфікувала дії цих чотирьох осіб за частиною 3 ст. 27, част. 3, ст. 146 КК України. Комісія ухвалила рішення, яким зобов’язувала Генпрокуратуру порушити кримінальну справу проти Л. Кучми, В. Литвина, Л. Деркача і Ю. Кравченка за ознаками злочинів, передбачених зазначеними статями Кримінального кодексу. І те, що тимчасова слідча комісія, дійшовши цього об’єктивного висновку на підставі доказів, надіслала їх до Генпрокуратури, юридично оформленими в законному порядку, заведеному в Україні і в США, і поставила питання про порушення кримінальної справи проти цих чотирьох високих посадових осіб, зобов’язувало Генерального прокурора України Святослава Піскуна, отримавши ухвалу комісії і ці докази, згідно з статтями 97 та 98 КПК або порушити кримінальну справу, або винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи. Тобто третього в даній ситуації не дано. Генеральний прокурор зрозумів, що докази, які йому надіслані явно вказують, що в діях цих осіб є ознаки злочину — організація викрадення Георгія Гонгадзе, що спричинило тяжкі наслідки. І він побоявся і порушити кримінальну справу, і винести постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях Л. Кучми та інших посадових осіб складу злочину. Генеральний прокурор приймає соломонове рішення — він усі ці матеріали приєднує до матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактом вбивства Георгія Гонгадзе. Це незаконне рішення, але Генеральний прокурор не ризикнув ані порушити кримінальну справу, ні відмовити в її порушенні. Бо прекрасно розумів, що як тільки він винесе постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, комісія зажадає копію цієї постанови і звернеться до суду. І ще одне — Генеральний прокурор вирішив, що краще порушити вимоги ст. 97 та 98 КПК, ніж прийняти одне з цих рішень. Бо якби він прийняв законне рішення про порушення кримінальної справи проти Кучми та інших посадових осіб, у той же день ЗМІ повідомили б про те, що С. Піскун знятий з посади або за станом здоров’я, або у зв’язку з переходом на іншу роботу, або за власним бажанням.

У процесі розслідування справи про вбивство Георгія Гонгадзе комісія встановила й інші злочини, вчинені Л. Кучмою, Л. Деркачем, колишнім Генпрокурором М. Потебеньком, колишнім головою ДПА, нині першим віце-прем’єр міністром і міністром фінансів України М. Азаровим і багатьма іншими високими посадовими особами. Всі ці матеріали з рішенням комісії надіслані до Генеральної прокуратури для порушення кримінальних справ. Читачам буде важко зрозуміти й повірити (а найважче, мабуть, повірити в це юристам, які це прочитають), що всі матеріали про злочини, вчинені іншими високими посадовими особами, Генпрокуратура теж долучила до матеріалів кримінальної справи про вбивство Георгія Гонгадзе. Ми маємо про це офіційну відповідь. Коли я, щиро вражений таким оригінальним вчинком, зустрічався з працівниками Генеральної прокуратури, слідчими і розмовляв з ними, вони не могли в це повірити. А коли побачили офіційну відповідь нашій комісії з Генеральної прокуратури про долучення матеріалів про різні злочини, вчинені іншими високими посадовими особами, до матеріалів кримінальної справи про вбивство Георгія Гонгадзе, за підписом заступника Генпрокурора Віктора Шокіна, то були здивовані. Бо це, як кажуть, “припливли”. У процесі розслідування справи про вбивство Георгія Гонгадзе тимчасова слідча комісія встановила, що Л. Кучма і колишній голова СБУ Л. Деркач є організаторами побиття і замаху на життя народного депутата України Олександра Єльяшкевича. Це доведено документально і висновками експертиз. Тимчасова слідча комісія встановила, що Ю. Кравченко, колишній міністр внутрішніх справ, є організатором викрадення і побиття колишнього помічника народного депутата України Сергія Головатого — Олексія Подольського. І це теж підтверджено комплексом доказів. Більше того, тимчасова слідча комісія встановила, що депутати, які були викликані на засідання комісії для прослуховування аудіозаписів, зроблених Миколою Мельниченком у робочому кабінеті Президента, підтвердили автентичність цих записів і зміст розмов, зокрема народні депутати Борис Олійник, Іван Драч, Тарас Чорновіл, Олександр Турчинов. На сьогодні за дорученням слідчої комісії проведено близько десяти експертиз, і експерти зробили однозначний висновок, що всі записи, які ми надсилали для проведення експертиз, є автентичними і ніякого монтажу чи коригування не зазнали.

Ось чому виник такий переляк у Президента України Кучми, коли тимчасова слідча комісія поставила жорстку вимогу перед Генеральним прокурором України про проведення фоноскопічної експертизи записів Миколи Мельниченка в одній з експертних установ США із залученням американських та інших іноземних фахівців за участю й українських фахівців на підставі угоди про правову допомогу в кримінальних справах, яка укладена між Україною і США.

Якщо взяти в комплексі всю інформацію, якою я володію, справа про вбивство Георгія Гонгадзе може бути розкрита повністю. І ми будемо знати, хто був організатором не лише викрадення, а й убивства Георгія Гонгадзе, його замовником чи, юридично правильно, — “підбурювачем”. Але за умови, яку я назвав в інтерв’ю радіо “Свобода”: “Всю правду про злочини, вчинені Л. Кучмою, в тому числі і щодо вбивства Георгія Гонгадзе, ми зможемо пізнати лише за однієї умови — чим швидше Л. Кучма опиниться в слідчому ізоляторі на Лук’янівці, тим більше шансів встановити всю правду ми маємо. І тоді я готовий навіть скласти повноваження народного депутата і повернутися на посаду слідчого, щоб провести всебічне розслідування цієї справи”. І ніякі законопроекти щодо юридичної недоторканності Леоніда Кучми після припинення ним президентської діяльності не стануть на заваді.

Продовження в журналі