Олександр ГОЛЯЧЕНКО, доктор медичних наук, професор

В ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я БЕЗ ЗМІН

Діагноз

Наведемо конкретні симптоми. Зросла депопуляція людності. В 2005 р. вперше різниця між померлими і народженими перевалила за 400 тис. осіб, і якщо не станеться суттєвих позитивних зрушень (а віра в них щезла), то в 2007 р. вимирання української людності прогнозується в 1 млн. мешканців.

Зупинимось докладніше на деяких симптомах, що характеризують нашу охорону здоров’я у двох областях — Хмельницькій і Тернопільській. При цьому зауважимо, що в Західному регіоні України, до якого вони належать, здоров’я людей є найліпшим в Україні, на Сході і Півдні воно значно гірше.

Отже, в 2005 р., порівняно з 2004, в Тернопільській області первинна захворюваність людей зросла на 2%, загальна (або поширеність хвороб) — на 2,2%, у Хмельницькій відповідно на 10,3 і 8,1%. Проблема №1 громадської охорони здоров’я — серцево-судинні захворювання. На них припадає майже дві третини померлих в Україні і одна третина усіх хворих, тобто їхня питома частка в смертності, через важкість перебігу, вдвічі переважає частку в захворюваності. В 2005 р. поширеність хвороб системи кровообігу в Тернопільській області зросла на 5,2% (тобто в 2,4 рази більше, ніж поширеність усіх хвороб); у Хмельницькій області це зростання становило 4,5%. Поширеність серцево-судинних захворювань в Україні набула характеру епідемії — з 1990 р. вона зросла 2,7 рази.

Тут треба подивуватись громадським пріоритетам, які панують у суспільстві стосовно охорони здоров’я. Щодня чуємо з телевізії про пташиний грип у світі й Україні. Скажімо, в Китаї щодня (!) вмирає орієнтовно 40 тис. людей, за перші чотири місяці 2006 р. число померлих в цій країні становило 4,8 млн. осіб, з них 12 померло від пташиного грипу. Так-от, про тих 12 ми майже щодня чуємо з телевізії, про 4,8 млн. — ні слова. В Україні, слава Богу, від пташиного грипу ще ніхто не вмер, а от від хвороб серця за цей період вже померло 141 тис. осіб; про пташиний грип чуємо, про хвороби серця — ні.

Попри всю складність, з хворобами серця і судин у цивілізованому світі успішно борються. В США з 1950 р. смертність від цієї причини знизилась на 60%, в Західній Європі, де цей процес розпочався 3 70-х років, зниження досягло понад 30%. В Україні за цей період смертність від хвороб серця і судин зросла на 40%. Чому?

Пусковим механізмом, з якого в основному починаються захворювання системи кровообігу, є підвищення кров’яного тиску.

Спочатку це підвищення є незначним і особливих клопотів зазвичай людям не приносить. Але руйнівні процеси в організмі вже йдуть: розвиваються атеросклероз судин, ішемічна хвороба серця, судинні ураження мозку (все це прискорюється з підвищенням артеріального тиску), і врешті наступають кінцеві результати — гострий інфаркт міокарду, крововилив у мозок, серцева недостатність. Виявлення гіпертензії на ранній стадії та адекватне лікування (фармація пропонує десятки ефективних гіпотензивних засобів) здатні запобігти таким наслідкам. Цього, однак, не спостерігаємо.

Наші дослідження проблеми в Україні показали таке. 40% людей з підвищеним артеріальним тиском про нього не знають, бо не виконують елементарного правила — не вимірюють його, починаючи з 7 років, хоч раз на рік. Апарат для вимірювання кров’яного тиску — не УЗД, апарат, який коштує десятки тисяч гривень, і не комп’ютерний томограф, вартість якого сягає мільйонів. Його теперішня ціна — 69 гривень. Однак його переважна більшість людей не має., хоча телевізор є у всіх; навіть самогонних апаратів є значно більше. Як не дивно, але проблема апарата для вимірювання кров’яного тиску існує і для дільничних лікарів, для яких він — найперша зброя. Поспілкуйтеся з дільничними лікарями, і більшість з них скаже, що цей апарат вони придбали або за власні гроші, або за допомогою хворих.

У періодичному вимірюванні кров’яного тиску не зацікавлені ні дільничні лікарі, ні пацієнти. Перші тому, що їхня зарплата абсолютно не залежить від числа виявлених гіпертоніків, навпаки, від хворих людей вони мають зиск, від здорових і подяки не чують; другі — через низьку загальну і медичну культуру.

Проте значна частина людей тиск міряє і про його підвищення знає. Наше дослідження показало, що хворі на гіпертонічну хворобу першої найлегшої стадії повинні щороку вживати гіпотензивних засобів на 424 грн. в середньому на одного пацієнта, а з другою стадією — на 1249 грн. Цього обов’язкового правила дотримується 5% пацієнтів, решта 95 обмежується неповним лікуванням або взагалі не лікується.

Тому ускладнення неминучі, але й з ними можна боротись, хоча це вже коштуватиме набагато дорожче. Хворому з ішемічною хворобою серця або з інфарктом міокарда може зарадити аорто-вінцеве шунтування або стентування. В США щороку роблять 250 — 300 тис. таких операцій, це щось на рівні наших апендектомій. В Україні потреба в таких операціях щороку становить 47 — 50 тис., а робиться трохи більше трьохсот. Коментарі, як мовиться, зайві.

Окрім серцево-судинних захворювань, у 2005 р. приростали інші соціально найважливіші хвороби. В Тернопільській області злоякісні новоутворення зросли на 4,5%, активний туберкульоз — на 2,4%, а серед жителів села — на 21,1, хронічний алкоголізм — на 18,7%, у Хмельницькій області відповідно на 4,5; 27,9; 17,6; 0,7%. У 2005 р. в Тернопільській області зареєстровано 223 хворих з білою гарячкою, у Хмельницькій — 806. До слова, у 1986 р., першому горбачовському році боротьби з алкоголізмом, число хворих з білою гарячкою знизилось до декількох випадків.

В обох областях число ВІЛ-інфікованих перевищило кількість захворілих на сифіліс, і ця різниця потужно зростатиме.

Одночасно з погіршенням здоров’я людей наростало число лікарів. З 1990 р. забезпеченість лікарями в Україні зросла на 8,2%, в тому числі у Тернопільській області — на 10,5%, у Хмельницькій практично не змінилась (тут тема медичного ВНЗ). У 2005 р. із кожних ста мешканців в стаціонари різних типів (цілодобові, денні і вдома) в Тернопільській області були покладені 34 пацієнти, у Хмельницькій — 35, тобто кожний третій хворий. І кожного в середньому лікували 12 — 13 днів, однак позитивного впливу на громадське здоров’я це не мало, навпаки, здоров’я погіршувалось.

Такій медицині поставив діагноз ще давньоримський лікар Авл Корнелій Уельс, і звучить він так:

Et morbi, et medicina, що в перекладі з латинської означає: хвороби самі собою, медицина сама собою — таке собі паралельне і незалежне співіснування.

Продовження читайте в журналі