Ростислав ДОЦЕНКО

ДУМКИ ПРОТИ НОЧІ

• Відьмі думки обкладають або митам, або матом.

• “Серцевої недостатності” часом аж надто достатньо, щоб усі кінці пішли, у воду.

• Одіссеї голодоморної нації в Україні ще ніхто не створив — мабуть, ніякому Дантові не осягнути цього десятого (чи якого там) пекельного кола.

• Сказавши “а”, треба сказати і “б”, але не конче у вигляді абревіатури з трьох літер.

• Радсоюз стільки натворив стукачів, що їх вистачить на ціле покоління держбудівничих нацпатріотів усього есенде!

• Закидали його компліментами, а потім закинули йому славолюбство.

• Ближче до істини той, хто її шукав, а не той, що її знайшов.

• Діаспорні вітри стількох малоросів зробили українцями! Але багатьох у межах гостеприсутності — з діаспори тут і в діаспорі там.

• Останнє слово з уст першої людини: це знак finita la comedia чи пролог до нової трагедії?

• Свобода без відповідальності за неї тільки засвідчує наявність свободи безвідповідальності у відповідних громадян.

• Всі ми діти держстраху, бо виростали між голодом і стратами.

• Іноді телебачення треба дивитись тільки для того. щоб побачити. що саме приховується за кадром.

• Можна б уже й пишатись, що наші діти капітана Гаранта переплюнули їхніх онуків лейтенанта Шмідта?

• Шори теж поступовий чинник: таж узяті в шори і не мають іншого вибору, як іти вперед!

• В певні епохи щойно тільки органи визначають ваготу слів.

• І що це за державна мова, що нею і матюкнутися неспромога без сусідської допомоги?!

• Якщо канібал править бал — то чи потребує він балетмейстера?

• Спогади й сподівання: що більш поринаєш у перше, то меншає другого.

• Жити й творити можна по-різному: і на повсякдень, і на повсякчас.

• Приємно мати рідне есбеу, тільки ж чи не забагато там “б/у” з попереднього режиму?

• Чи триматимемось української хати скраю аж допоки її зовсім не стане?

• Добрі люди знайдуться всюди, як там е добро, щоб ним поживитись.

• Навіть аполітичні анекдоти за певних умов набувають апокаліптичного характеру.

• Ниці вчинки — це ніякі не дрібниці!

• Україна явить світові українське диво, коли всю свою енергію спрямує не на заперечення вчорашнього зла, а на творення завтрашнього добра.