ЧИ ІСНУЄ ЗАГРОЗА БАКТЕРІОЛОГІЧНОЇ КАТАСТРОФИ

Про можливість тієї або іншої катастрофи на даному етапі розвитку людства як системи, писалося багато. Впереваж побудови моделей стосувалися ядерної катастрофи, що цілком зрозуміло, і ми не будемо на цьому зупинятися. Рідше говорилося про можливість катастрофи в результаті глобального забруднення середовища існування продуктами промисловості й інших видів діяльності.

Мова піде про катастрофу, причини якої закладені в самій структурі біосфери, і настання якої в теперішній час абсолютно не залежить від людства, хоча умови для її виникнення створені самою людиною. Ця катастрофа може настати в будь-який час, і мова йтиме вже не про те, як їй запобігти, а лише про те, щоб зводити її наслідки до можливого мінімуму, такого мінімуму, що дозволив би людству продовжити своє існування на планеті.

Біосфера планети є системою, яка самоорганізується і їй, як будь-якій системі такого типу, властиво підтримувати і відновлювати внутрішньо- і зовнішньосистемну сумісність. Цими механізмами відновлення є відповідно механізми реактивності й адаптації. Якщо другі механізми є механізмами пристосування (у даному випадку до умов космічного характеру), то реактивність являє собою механізм внутрісистемного придушення всього того, що виникає усередині системи і загрожує внутрішній сумісності й рівновазі. Як усяка система, що самоорганізується, вона повинна мати механізми розпізнавання агентів, що викликають внутрішню несумісність. Саме така реактивність, здійснювана синергетичною системою зворотних зв’язків “рослинність— травоїдні—хижаки”, підтримує перший рівень рівноваги в біосфері. Далі, для тривкості системи повинен існувати ще один, більш загальний механізм специфічного, спрямованого впливу на існуючі в біосфері види організмів. Цими специфічними механізмами спрямованого придушення, тобто реактивності, можуть бути тільки мікроорганізми, що викликають епідемії серед тих видів, наднормативне розмноження яких загрожуватиме загальній рівновазі біосфери.

Не буде якимось відкриттям твердження, що найшкідливішим видом для біосфери є людина. При цьому її шкідливий вплив виявлявся вже тисячі років тому. Щоб переконатися в цьому, достатньо порівняти карту рослинності Землі з картою розселення древніх цивілізацій: ми побачимо майже повний збіг місць цих розселень із місцями теперішніх пустель. Тут дуже простий механізм. Людина непомірнимими випасами худоби знищує рослинність, позбавлена рослинності поверхня землі відбиває більше сонячних променів, температура вологоноснивх шарів атмосфери зростає, перевищує точку конденсації пари. Дощі перестають зрошувати цю землю, і вона перетворюється в пустелю, тільки глибоко під шаром піску іноді виявляють скам’янілі стовбури дерев, що колись росли в цих місцях.

Людина продовжує осушувати болота (своєрідні “нирки” водостоків) у результаті чого не тільки гине багато видів рослинності і тварин, що, до речі, грають певну роль у загальному гомеостазі біосфери, але й відбувається забруднення і засолення рік, що перетворюються в стічні канави. Тепер людина взялася забруднювати світовий океан. Гинуть організми, що утворюють раковини, зокрема й корали. Останнє призведе до надмірного засолення світового океану і загибелі киснетвірних водоростей.

За такого ставлення людини до біосфери, цілком зрозуміло, остання почала війну, наслідок якої може виявитися згубним для всього людства.

Ця війна почалася дуже давно. Дійсно, якщо порівняти кількість видів мікроорганізмів, патогенних для людини, з кількістю патогенних мікроорганізмів для сотень і тисяч інших видів тварин, то на людину припаде значно більше. Це про щось говорить?

Людина знаходить методи боротьби з мікроорганізмами. Створює сульфаміди, антибіотики, вакцини. У відповідь у мікросвіті з’являються штами мікробів, стійкі до дії сульфамідних препаратів і антибіотиків. Більш того, деякі штами відомих мікроорганізмів і грибків, а також вірусів стають вірулентнішими, і, нарешті, з’являються такі, котрих ми раніше не знали. чи З’явилися вони тільки нещодавно чи зберігалися в стратегічних запасах біосфери, — важко зараз сказати. Важливо, що ці нові активно набирають сили. Мається на увазі вірус, що викликає Синдром імунологічної депресії — СНІД. І тут Природі не відмовиш у винахідливості. Вона б’є по найголовнішому — по імунітету людини, робить її організм нестійким до всіх інших патогенних мікроорганізмів і порушує його внутрішній механізм самоочищення від соматичних мутацій. Природа спрямовує проти людини зброю, що діє непомітно. Тривалий час людина, заражена цим вірусом, не відчуває ніяких хворобливих симптомів, але є заразною для інших. Що можна “придумати” більш підступне!? Саме тривалий прихований період розвитку хвороби дозволяє їй пошириювати серед населення подібно до лісової пожежі. Якщо талант полководця полягає в тій максимальній шкоді, якої він може завдати супротивникові, то відмовити в цьому випадку Природі в “таланті полководця” ніяк не можна. Крім цих якостей, нова зброя біосфери має разючу мінливість, що робить цю зброю ще ефективнішою.

Можна, звичайно, закрити очі на такі факти, приписати їм випадкове походження, але що це дасть, крім самозаспокоєння?

Катастрофу, що насувається, з повною підставою можна назвати антропогенною не тільки в історичному і системному плані, але й у плані теперішньої діяльності людини.

Наша промисловість, сільське господарство постійно викидають в навколишнє середовище, крім радіоактивних речовин, величезну кількість різноманітних отрутохімікатів. І те й інше має виражений мутагенний ефект. Мало того, що вони діють на організм людини, викликаючи ослаблення імунітету, мутації. Ці чинники особливо сильно діють на мікросвіт біосфери і викликають там мутації. Серед нових мутантів можуть бути і різко патогенні для людини. Іншими словами, саме людство допомагає Природі створювати проти себе нові види зброї. При цьому треба врахувати швидкість розмноження мікроорганізмів (у середньому один поділ клітини за 4 години).

Здогадно бактеріологічна катастрофа може мати дві форми. Перша форма — повільноплинна катастрофа. Вона можлива, якщо реактивність біосфери обмежиться створенням збудників типу вірусу СНІДу. У цьому випадку населеність нашої планети почне знижуватися спочатку повільно, потім прискорено, але це прискорення не призведе до супутньої соціальної катастрофи та обвальної дезорганізації. Можливо, кількісне зменшення людства дійде до якогось прийнятного для біосфери рівня і на цьому зупиниться. Можна сподіватися, що в даному разі загальна чисельність населення не знизиться нижче одного мільярда. При такому помірному зниженні, можливо, справа не дійде до загальної регресії, і людство збереже свій науковий і технічний потенціал, а також генофонд.

Другий варіант — виникнення глобальних пандемій із різким зниженням чисельності людей та обвальною соціальною дезорганізацією. Це можливо, якщо в природі відбудуться такі мутації в мікросвіті, що створять нові високовірулентні штами мікроорганізмів, проти котрих наша система охорони здоров’я буде безсилою. Можливість такого кінця збільшується внаслідок, як уже говорилося, викиду в зовнішнє середовище величезної кількості мутагенів.

Є ще один істотний чинник. Передбачається на початку нинішнього сторіччя бурхливий розвиток генної інженерії. Є підстава думати, що вона широко застосовуватиметься в таємних лабораторіях, де створюється бактеріологічна зброя. Недалеко той час, коли генетика відкриє принципи спрямованого мутування із заздалегідь визначеними властивостями штамів. Що придумають у даному випадку військові, можна тільки здогадуватись, але цілком реальним є створення таких штамів, вірулентність котрих чітко буде пов’язана з тим або іншим генотипом людини. Це означає, що буде створена біологічна зброя, спрямоване проти визначеної раси. Небезпека збільшується ще тому, що виробництво бактеріологічної зброї потребуватиме незрівнянно менше фінансових витрат, ніж виробництво ядерної зброї. А це значить, що поширення такої зброї у світі випереджатиме поширення ядерної технології. Треба думати, що виробництвом її можуть зайнятися не тільки контрольовані державою лабораторії, а й ті, що приховуються від неї. Витік вірулентного матеріалу з таких лабораторій (та й державних теж) більш ймовірний, ніж витік радіоактивних речовин. Достатньо найменшого недогляду, або похибки в знищенні загиблого зараженого об’єкта, як може вибухнути глобальна катастрофа. Темпи її розвитку, швидкість поширення будуть такі, що вона може спричинити соціальну дезорганізацію (розгул насильства й терору), або технологічну катастрофу (ушкодження АЕС, прориви гребель, вибухи, пожежі нафто- і газосховищ тощо). У цьому випадку людство, якщо не загине, то буде відкинуте у соціальності до витоків своєї історії.

Володимир КУЗЬМЕНКО, кандидат медичних наук
Юрій КУЗЬМЕНКО, лікар-епідеміолог