Володимир КУЗЬМЕНКО, кандидат медичних наук

ВИБОРИ В УКРАЇНІ:
ще чотири року убозтва, корупції та криміналу чи перший реальний крок до запровадження системи неперервного народовладдя?

Микола Гоголь “Вій”.

Минуло вже понад десять років, як Україна здобула незалежність. Кількасот років мрій і звиш десяти років гірких розчарувань, свавілля корумпованого чиновництва, зухвалого пограбування народу, шахрайської приватизації, безсоромної гризні біля державної годівниці претендентів на політичну владу.

Український народ вимирає від нестатків, хвороб, злидарської медицини, отруює себе наркотиками й алкоголем, мерзне у неопалюваному житлі. Українські красуні, рятуючись від злиднів, виїжджають за кордон, щоб стати повіями замість того, щоб народжувати громадян незалежної держави. Найкращі наукові кадри покидають Україну і вливаються у наукову еліту чужих країн, працюючи на їхню науку та економіку, бо одержують на батьківщині жебрацьку зарплатню, відтак не можуть себе реалізувати.

Чи не час нашому народові усвідомити, що саме він є єдиним джерелом влади і повинен врешті-решт скористатися своїми конституційними правами? Чи не найвищий час розпочати лікування хворого суспільства? Безумовно, такий час настав. Але для цього насамперед треба з’ясувати головну причину недуги. Нею, як засвідчує десятирічний досвід незалежності, є корупція. І тут важливо усвідомити, що корупція в Україні стала системою, причому системою найвищого класу — здатною самоорганізовуватись. З усіма законами її розвитку: виживання і самозахисту, внутрішньої сумісності, інтеграції та законом зростання різноманітності складових елементів. Вона розвинута до такого ступеня, що здатна виробити для себе засоби захисту, і вже не тільки на державному рівні, а й на рівні міжнародних відносин. Корупція захищає себе тим, що проникає в суди, силові структури й податкові органи. Охоплюючи законодавчу сферу, вона створює закони, які полегшують її діяльність і допомагають уникнути відповідальності.

Як кожна система, що самоорганізується, корупція має управлінську ієрархію. Вся корупційна діяльність перебуває від контролем вищих чиновників. І кожен з нижчих посадовців твердо знає, яку частину від узятого повинен передати нагору. Хто порушить це правило, — блискавично позбудеться своєї посади, а то й сяде в тюрму. А той, який не бере хабарів і, отже, не ділиться з начальством, довго на своїй роботі не затримається. Підкуплений чиновник зробить усе, щоб державна власність була продана за безцінь, підкуплений суддя виправдає злочинця і кине у в’язницю невинного.

Для держави корупція стала чимсь на зразок СНІДУ. Як організм, уражений ним, позбавлений можливості боротися з інфекціями й генетичними змінами в клітинах і тканинах, так і при державному СНІДі — корупції влада не здатна боротися ні з тіньовою економікою, ні з організованою злочинністю, ні з казнокрадством.

Знищення корупції давно стало не лише питанням моралі й етики, нині це проблема виживання нації. Корупція, розкрадання національних багатств створюють передумови для соціального вибуху. Що таке соціальний вибух у країні, нашпигованій атомними електростанціями, в якій офіцери армії соціально не влаштовані, а солдати принижені й деморалізовані дідівщиною, в країні, де в тюрмах утримується майже мільйон чоловік, де процвітає організована злочинність, — коментувати немає потреби. Наслідком соціального вибуху може бути не просто втрата незалежності, а фізичне самознищення нації.

До речі, йдеться не лише про Україну. В усьому світі корупція в тій чи іншій мірі стала системою державного управління. Рано чи пізно це призведе до глобальних згубних наслідків, коли мова йтиме не про виживання окремої нації, а всього людства. Саме система корупції дає простір нарощуванню кримінального капіталу, нелегальній торгівлі зброєю, отруєнню населення (вже на генетичному рівні) наркотиками, і якщо глибоко простежити витоки тероризму, що привели, зокрема, до недавніх подій у США, то неодмінно вийдемо на корумпованих чиновників. Саме корупція державних структур влади заважає людству покласти край торгівлі наркотиками, зброєю, відмиванню “брудних” грошей, та іншим джерелам процвітання кримінального бізнесу, який уже й сам починає входити у владні структури.

Здавалось би, народ як джерело влади дає своїм представникам усі повноваження, достатні для ефективної боротьби із злочинністю, і все ж вона в усьому світі зостає, й самі виборні представники влади беруть у ній активну участь. Цілком серйозно звучать передбачення про здобуття організованою злочинністю, терористами зброї масового ураження, зокрема ядерної та бактеріологічної. І недалеко час, коли терористи матимуть у своєму розпорядженні психогенну зброю. Що ж залишиться від демократії?

Демократія є системою і як система повинна розвиватися відповідно до змін реальності. А наша реальність така, що техногенна цивілізація створила якісно нові умови, за яких володіння досягненнями сучасної науки і техніки вимагає високої моральності. Інакше людству загрожує самознищення.

Чи можливо викоренити корупцію? Звичайно. І, може, саме в Україні вперше у світі сформується така влада, що буде чесною і непідкупною, а тому наділеною повним довір’ям народу, здатною здолати корупцію і розумно (не треба боятися цього слова навіть стосовно влади), професіонально, використовуючи багаті природні ресурси і все ще вагомий інтелектуальний потенціал, піднести економіку.

А для цього, по-перше, кожен повинен згадати про свою людську гідність, про те, що його народ — єдиний господар нашої землі, єдине джерело законної влади, а всі чиновники, без огляду на ранги, — лише наймані працівники, доручники народу-господаря. І якщо вони його обкрадають, то він має легітимне право виганяти їх геть та карати.

По-друге: соборно встановити таку структуру представницької влади, яка б робила корупцію принципово неможливою. Для цього необхідно ініціювати Всеукраїнський референдум про вибори і скликання установчих зборів. Важливо, щоб учасники цих зборів , виконавши свою функцію — прийнявши основоположні принципи керівництва державою, не мали права надалі обіймати владні виборні посади. Таким чином, визначаючи повноваження, обов’язки, привілеї представників майбутньої влади, делегати установчих зборів не працюватимуть “під себе”.

Корупціяя апарату управління продукує й розвиває гнилісні процеси в ньому самому. Відбувається природний добір кадрів апарату, але, на противагу доборові, що спостерігається в природі, тут “виживають” не кращі, а гірші. “Виживають” і роблять кар’єру , досягають все вищих посад лише ті, хто знається на правилах гри, встановлених корумпованою системою. А це система, в якій принципи моралі, порядності, чесності життєво протипоказані. Апарат управління інтелектуально деградує. Адже розум без порядності — вже не розум, а хитрість. Вона відрізняється від розуму тим, що містить брехню, а брехня має здатність безперервно нагромаджуватися. Для приховання однієї неправди вигадується інша, яка для свого прикриття потребує нової брехні і так далі. Брехня є складовою частиною Зла, а друга її складова — насильство. І, як правило, брехня породжує насильство так само, як воно для свого виправдання породжує брехню.

У такому стані суспільства зростає ймовірність соціального вибуху. Він, як показують історичні приклади, веде до анархії, розгулу насильства, а далі до диктатури. Винятків з цього правила історія не знає. Причому амплітуди подальших процесів — анархії, насильства та диктатури прямо пропорційні вихідній соціальній напрузі.

Знизити цю напругу можна двома способами. Перший — повернутися до старого соціально-економічного укладу. Тобто націоналізувати виробництво і конфіскувати майно багатих. Оскільки повернення до старого за старими рецептами знову приведе до надмонополії виробництва, а отже, і до монополії влади, диктатури, — новий переділ власності матиме наслідком ще більшу руїну виробництва. Другий — скликання установчих зборів, про що вже говорилося. Звичайно, скликати збори — лише половина справи. Головне — розробити на ньому такі принципи демократії, які б відповідали сучасному рівневі розвитку людства як системи, що самоорганізується. Такі системи керуються двома основними законами — законом необхідної різноманітності та законом інтеграції. Однією з визначальних ознак закону інтеграції в розвиток засобів зв’язку і комунікацій. Закон необхідної різноманітності передбачає свободу особи та студінь можливої реалізації її інтелектуального потенціалу. Відповідність рівня розвитку першого закону рівневі розвитку другого обумовлює стабільність системи та її сумісність, тобто життєздатність. У цьому разі система розвивається плавно, без соціальних струсів та революцій. Якщо ж поняття інтеграції замінюється поняттям централізації, то виникає різка суперечність із законом необхідної різноманітності, і тоді розвиток людського суспільства проходить ривками: диктатура—революція—анархія—диктатура—революція і т. д.

Як уже зазначалось, основним показником і відображенням закону інтеграції є розвиток засобів зв’язку й комунікацій. Бурхливий процес комп’ютеризації всіх без винятку галузей виробництва, управління, зв’язку, науки і культури плюс супутниковий зв’язок вивели людство на принципово новий рівень розвитку, що дістав загальноприйняту назву інформаційного суспільства. Відповідно повинна посилитися дія закону необхідної різноманітності та його відображення — свободи особи, що вимагає принципово нової демократії, більшого впливу суспільства на владу і процеси управління. Якщо це не відбудеться, то інтеграція буде підмінена централізацією, яка з нинішніми засобами зв’язку та комунікаціями, сучасною зброєю, включно з психогенною, приведе до придушення навіть тієї куцої демократії, яка є тепер, до небувалого пригнічення з боку корумпованої й зрощеної з кримінальними структурами влади.

Принцип нової демократії полягає у реформі виборчої системи, зокрема в наданні виборцеві права багаторазово використовувати свій голос. Саме розвиток засобів електронного зв’язку і дозволить здійснювати неперервне народовладдя. За такої системи виборець може у будь-який час відкликати свій голос або ж знову віддати його. При цьому виборна особа постійно знає свій рейтинг, і якщо він опускається нижче 50 відсотків, народний обранець, незважаючи на ранг, позбувається посади.

Можна з повною відповідальністю твердити, що впровадження системи неперервного народовладдя — єдиний засіб для того, щоб безповоротно покінчити з корупцією і водночас забезпечити плавний розвиток суспільства без струсів і революцій. Хочеться сподіватись, що така система рано чи пізно утвердиться в усьому світі, бо вона відповідає інтересам виживання людства. А почуття патріотизму живить надію, що саме в Україні знайдуться політичні сили, здатні ініціювати всенародний референдум про скликання установчого з’їзду та запровадження системи неперервного народовладдя.