ОПТИМІЗМ НА РУЇНАХ
Замість передмови

Згідно із загальними законами самоорганізації наша цивілізація закономірно рухається шляхом входження у фазу “інформаційного суспільства”, але при цьому її підстерегіає небезпека у вигляді прогресуючого зростання злочинності, тероризму, політичного і релігійного екстремізму — і все це пов’язане з корупцією влади. При цьому не можна забувати, що світ нашпигований зброєю масового знищення, отож поєднання цього фактора з вищесказаним робить нашу цивілізацію вкрай нестійкою.

Нова фаза розвитку цивілізації потребує нової форми організації влади, а саме — влади без корупції, того “живильного бульйону”, з якого виростає монстр самознищення.

Що ж ми нині маємо? Глибокий спад виробництва, корумпований апарат управління, бурхливе зростання організованої злочинності, великого криміногенного капіталу при одночасному зубожінні величезної більшості населення, наявність демографічної кризи і різке погіршення здоров’я нації. Сюди ж можна віднести й безперервний вивіз капіталу за кордон і зростання зовнішнього боргу, який доведеться повертати. Тобто праця покоління котре ще не встигло народитися, вже продана нинішнім керівництвом держави іноземному капіталові.

В активі — поки що високий рівень народної освіти, значний інтелектуальний потенціал. Але одночасно має місце процес “відтоку мозку” за кордон — очевидно, туди, де він цінується більше.

Причина нашого злиденного становища цілком закономірна і полягає в глибокому спотворенні системного розвитку в минулому.

Цей негативний процес почався з того моменту, коли більшовики на основі марксистської теорії (див. Ф. Енгельс “Анти-Дюрінг”) вирішили збудувати соціалістичне суспільство (в своєму розумінні) на основі створення тотальної державної власності. Що з того вийшло? Вийшло те, що й повинно було вийти. Створилась надконцентрація капіталу в руках партійно-адміністративного апарату держави — номенклатури, яка і стала колективним власником цього капіталу, оскільки дістала можливість ним розпоряджатися.

Що ж маємо тепер? Таку ж надконцентрацію капіталу, однак при ослабленому апараті придушення й при втраті колективного власника, поділу його на “клани”, між якими відбувається боротьба за більший шматок капіталу. За такого становища деструктивна роль великого капіталу особливо різко виражена, і ми в результаті маємо спад виробництва, невиплату зарплат і зубожіння народу. В цих умовах соціальний вибух стає неминучим. Поведінка великого капіталу в цій ситуації цілком зрозуміла. З одного боку, боячись вибуху, він ховає гроші за кордоном — звідси й витік валютних накопичень з нашої держави. З іншого — великий капітал намагається оволодіти політичною ситуацією — прагне створити такий парламент, який хотів би і міг би передати всю повноту влади диктаторові. Для цього в терміновому порядку формуються підконтрольні великому капіталові профспілкові партії так званого центристського напряму (і це при відсутності середнього класу!!!) з гучними демократичними назвами і ще гучнішими обіцянками.

Таке становище, як засвідчує не лише політичний, але й системний аналіз, вкрай вибухонебезпечне. Стабільність суспільства можлива лише при домінуючому становищі в цьому суспільстві середнього класу, за умови, що середній клас, куди входить заможне фермерське селянство, дрібний і середній власник, інтелігенція, кваліфіковані робітники, контролює не менше 80 відсотків усієї власності суспільства. У нас середнього класу немає і поки що немає навіть умов для його формування.

Що ж робити? Чекати більше не можна, бо якщо чекати, як радять деякі політологи 200 років, поки цей клас сформується (за прикладом Франції), то не мине й десятої частки цього терміну, як соціальні вибухи перетворять нашу державу в пустелю.

І все-таки підстави для оптимізму є. Можна створити умови для прискореного формуваня середнього класу. Якщо спочатку ми створимо правопорядок, то в цьому живильному середовищі швидко виникне і розвинеться середній клас, який затим і забезпечить стійкість правопорядку. Необхідно лише знайти силу, яка зможе здійснити таке і знайти механізм за допомогою якого в країні можна встановити правопорядок легітимно і без крові.

Чи є така сила? Це наш народ. Сила легітимна, оскільки народ є джерелом влади. Саме влада і є тією основною ланкою, оволодівши якою можна безкровно зруйнувати кримінально-корупційне управління державою і на її місці створити державу правову.

Механізм такий давно відомий, і ним ледь-ледь не скористалися 1918 року в Росії. Це скликання Установчих зборів, що складаються з осіб, яким у подальшому забороняється займати які б то не було виборні державні посади. Отже, члени Установчих зборів видають закони не під себе, не під свої майбутні повноваження і привілеї. Установчі збори визначають гілки влади і розподіляють між ними повноваження, які у подальшому вже не можуть бути змінені...

Втім, це лише невеличка частина “рецепту” виходу з політичної та соціально-економічної кризи, в якій опинилася Україна. Про інші його складові можна довідатися з пропонованих читачеві “Монологів...” відомих вчених і політиків, письменників та журналістів, які впродовж останніх шести років друкувалися на сторінках журналу “Універсум”. Вони розмірковують над тим, як забезпечити стабільність, прогресивний і безконфліктний розвиток суспільства, соціальний мир, поставити надійний заслін проти різноманітного екстремізму та організованої злочинності.

Володимир Кузьменко,
кандидат біологічних наук, письменник