Інші матеріали числа

Марія МРИЧКО, студентка третього курсу Національного університету «Львівська політехніка»

УКРАЇНА У 2050 РОЦІ
Передбачення студентів ВНЗ технічного профілю

Після того, як було розформоване міністерство сім’ї і молоді, а разом з цим розгромлена унікальна назва науково-дослідницька школа О. Яременка, в Україні комплексний аналіз проблем молоді переродився в епізодичні дослідження, які розповзлися за різних причин по різних групах аналітиків.

Тому дослідження М. Мричко варте уваги і підтримки вже тому, що «молодь сама досліджує себе», заповнюючи білі плями молодіжної проблематики. До того ж ця соціологічна студія виконана відповідно до основних вимог репрезентативності. За одним винятком. Автор не вказує тип вибірки, власне за якою методикою вона організована.

Ще два зауваження: а) автор стверджувала, що в Україні бракує робіт прогнозування майбутнього. Це не так. Наприклад, особливої уваги заслуговують роботи під керівництвом академіка НАНУ М. Згуровського; б) авторка піддалася впливу повальної епідемії серед соціологів, які всі терплять від досі ще не виліковної хвороби – «синдрому точності», яка виявляється в тому, що дані подаються обов’язково з десятими після коми. При точності вибірки з відхиленням ± 5% це повний абсурд – достатньо округлювати до цілих, що я й зробив, редагуючи цю роботу. Популярна українська газета «День» перевершила всіх соціологів – подає результати опитування в інтернеті за абсолютно не репрезентативною вибіркою «з точністю» до сотих після коми. Це все повний соціологічний гламур!

Щодо подальших досліджень майбутнього – перспектива до 2050 р. надто віддалена. Це через два демографічних покоління. Коректно «заглядати» на одне покоління (20 років) наперед. І не далі. Особливо за наявних умов тотальної невизначеності як індивідуального, так і суспільного життя в Україні – державі, яка вже 20 років живе «без майбутнього». Маємо то абсурд «різновекторності», то «гру безпідставних обіцянок» європейського напрямку, то «обійми з Росією», то «образи на Європу», яка від нас «чогось вимагає і чимось тисне». А Європа хоче одного – цивілізованої України.

А тимчасом панні М. Мричко висловлюю подяку за патріотизм і бажаю успіхів!

Юрій САЄНКО, професор економіки і соціології

Важливу роль у забезпеченні добробуту та щастя кожного з нас відіграє становище нашої держави. Від того, якою вона є і на яку ми її хочемо перетворити, залежатиме життєдіяльність нашого суспільства та напрями його розвитку. Для процвітання держави потрібні бажання та готовність кожного громадянина до ефективних дій, які, своєю чергою, втілились би у дієві політичні рішення влади на всіх рівнях.

На сьогодні ситуація в Україні є дуже невтішною. Рівень життя більшості наших громадян неприпущенно низький, складна ситуація у політичній, економічній, соціальній, культурно-освітній та інших сферах життя. Часто можна почути, що Україна може розколотися. Влада імітує реформи, закликає «затягнути пояси», «братися за лопати»… А сама зухвало жирує у палацах межигір’я, в автомобілях преміум класу, у супергвинтокрилах для президента тощо. Суспільство «відкачується» у автотуризм, у безправ’я і несвободи. Влада віддаляється від народу, заглиблюючи його у злидні та невизначеність щодо майбутнього.

Багато українців розчаровані та зневірені в Україні як державі, у діях влади та державних діячах. Люди не вірять політикам, які, обіцяючи народові «поліпшення життя вже сьогодні», нарощують багатство і комфорт можновладців. Громадяни виявляють протест проти влади намірами переїзду в інші країни для кращого життя. Особливо молодь, яка бачить можливості для свого розвитку та самореалізації тільки за межами України.

Виходячи з відомого принципу «молодь – майбутнє України», важливо виявити, якою буде Україна у майбутньому, у середині ХХI сторіччя, а саме – у 2050 році. При цьому увага фокусується на молоді, адже саме ті, хто народився уже в незалежній Україні, зараз є студентами, навчаються і здобувають досвід, можуть у майбутньому постати головним рушієм кардинальних позитивних змін у державі.

Мета дослідження – з’ясувати думку молоді щодо майбутнього України. Дослідження проводилося серед студентів денної форми навчання усіх інститутів та курсів Національного університету «Львівська політехніка». При генеральній сукупності N = 30000 із врахуванням похибки D = 0,05 (при Р = 0,954), розрахункове значення вибіркової сукупності – n = 395. Студенти безпосередньо давали відповіді на запропоновані в анкеті запитання, висловлюючи своє бачення майбутнього України у різних сферах суспільного життя: економічній, соціальній, культурній та політичній.

Образ України очима фахівців

Україна – аграрна наддержава, найбільший виробник продуктів харчування у світі, великий гравець на світовому ринку м’ясних та молочних продуктів, продукція буде постачатися в більш ніж 100 країн світу [4]. За прогнозами ООН та Організації економічного співробітництва і розвитку, уже до 2019 р. за темпами приросту аграрного виробництва Україна випередить Китай, Індію і буде поступатися лише Бразилії. А Пол Іваницький, консультант у галузі сільського господарства заявив з цього приводу: «Україна притягує погляди інвесторів з усіх материків. Коли прийде час, світовий капітал буде мобілізований в найкоротші терміни».

Україна – енергетична наддержава. На прес-конференції в УНІАН експерт з енергетичних питань голова Української асоціації виробників альтернативного твердого палива Іван Надєїн, заявив: «Україна має найбільший потенціал з розвитку власних поновлюваних ресурсів енергії. На сьогодні він становить близько 80 млн. тонн умовного палива... Це один з найбільших потенціалів в Європі» [6].

Україна – космічна наддержава. Має великий потенціал розвитку космічних технологій, оскільки входимо до п’ятірки країн, що володіють завершеним циклом космічних технологій – від виробництва ракетоносіїв до запуску та обслуговування супутників. Футурологи вважають, що за належного фінансування українці спроможні забезпечити космічну галузь високоякісними бортовими і наземними системами керування, апаратурою командних радіоліній та радіотехнічних систем для супутників [3].

Україна – військова наддержава. 3 червня 2011 року на другому Міжнародному форумі «Українське євроатлантичне майбутнє» представник НАТО в Україні Джеймс Грін заявив: «Військовий потенціал України дуже високий. Важливо ефективно організувати й управляти різними елементами цього потенціалу. Ми робимо багато зусиль, щоб уряди країн НАТО і України активізували таку практику. Мені здається, що люди, які займаються адаптацією оборонного комплексу до НАТО в Україні, працюють найкращим чином». Подібні міркування висловлювали й інші фахівці у даній галузі. Крім цього, слід відзначити, що гіпотетично Україну відносять до числа країн, які можуть розробити ядерну зброю після ухвалення необхідного політичного рішення [5].

Україна – наукова наддержава. Використовуючи сучасні напрацювання у сфері штучного інтелекту, мікроелектроніки і програмування, до 2050 р. Україна може стати світовим центром робототехніки, а також може перетворитися на потужний центр медицини, насамперед нейрохірургії з використанням біо- і нанотехнологій. Унікальна перевага може бути здобута за допомогою поєднання досягнень інженерів і реалізації прихованого наукового потенціалу [10].

Україна – країна Великої двадцятки. Заступник міністра державного майна Республіки Польща Кшиштоф Валенчак зазначав: «Економічний потенціал України колосальний, так само як і потенційне отримання прибутку від вкладень. Ситуація приблизно відповідає тій, що була в Центральній Європі, зокрема у Польщі, в середині 90-х. Кожен, хто вкладав гроші, міг отримати прибуток, який у кілька разів перевищує вкладен­ня. Економічний потенціал України можна описати двома словами – «сплячий гі­гант». І коли гігант прокинеться, а це станеться поза всякими сумнівами, це справа часу, – всі, хто вкладає гроші в Ук­раїну сьогодні, отримає дивіденди» [9].

Україна – нейтральна держава. Незмінність соціально-економічного становища України являє собою найменш імовірнвий сценарій, оскільки глобалізація та еволюція неодмінно зачеплять державу в наступні десятиліття [11].

Україна – країна третього світу. Європа безмежно далека, а жахіття «третього світу» – катастрофічно близькі. Третій світ – слаборозвинені в економічному сенсі країни світу. Сценарій «третього світу» можливий у разі повної нереалізації потенціалу України в багатьох сферах, негативного впливу глобалізаційних процесів, нездатності конкуренції з сусідніми країнами [2].

Розпад України. Згідно з опитуванням 2008 р. Інституту Горшеніна, близько половини українців – 46.6% вважають найбільшою небезпекою України в найближчому майбутньому економічні конфлікти з іншими країнами, 22.1% – розпад держави [1].

Варті уваги й інші думки з цього приводу (див., напр.: [7; 8] та ін.).

Результати дослідження

Одержано такі відповіді на комплекс запитань.

Перше запитання мало з’ясувати думку студентів з приводу того, чи буде у 2050 році Україна незалежною державою в межах нинішніх кордонів? Було одержано такі відповіді:

так, однозначно – 50%;

ні, окремі регіони від’єднаються – 29%;

будуть приєднані нові регіони – 10%;

незалежність буде втрачено – 9%;

важко сказати – 1%.

Половина студентів схиляється до думки, що в майбутньому наша держава залишиться незалежною в межах нинішніх кордонів. Проте близько третини мають іншу думку: окремі регіони в майбутньому від’єднаються. 10% опитаних впевнені, що згодом до нашої держави будуть приєднані нові регіони. А 9% вважають, що державну незалежність Україна втратить. Такий розподіл відповідей свідчить про те, що погляди студентів на майбутнє держави, навіть за умов сьогоднішньої невизначеності, скоріше оптимістичні, ніж песимістичні. Хоча молодь вбачає загрози втрати незалежності. Загалом же сподівається, що Україна як держава має майбутнє.

На запитання, чи залишиться українська мова державною, одержано такі відповіді.

так, єдиною – 49%;

так, разом з російською – 42%;

ні, не буде державною – 8%;

інше (в окремих регіонах) – 1%;

важко сказати – 1%.

Державність української мови підтримує майже половина опитаних. Дещо менше студентів вважає, що вона залишиться державною, але разом з російською. Мізерна частина молоді гадає, що українська мова залишиться державною лише в межах окремих регіонів. Студенти впевнені у тому, що проросійський наступ на українську мову і надалі не лише триватиме, а й буде посилюватися.

Інше болюче для сучасників запитання, чи буде подолано тотальну соціально-економічну кризу? Опитані відповіли таким чином:

так, у 30-х роках – 28%;

ні, криза триватиме і у 2050 р. – 27%;

так, у 20-х роках – 25%;

так, у 40-х роках – 10%;

так, у 10-х роках – 8%;

важко сказати – 2%.

Маємо ситуацію невизначеності: від 25% до 28% коливаються прогнози студентів щодо терміну подолання кризи. Тому ці відповіді не інформовані.

Наступне запитання: який найімовірніший шлях розвитку та становлення нашої держави у майбутньому, станом на 2050 рік? Думки молоді з цього приводу розподілилися в такому порядку. Отже, Україна у 2050 році:

нейтральна держава – 16%;

важко сказати – 15%;

країна Великої двадцятки – 13%;

аграрна наддержава – 13%;

розпад України – 11%;

наукова наддержава – 11%;

країна третього світу – 10%;

енергетична наддержава – 3%;

космічна наддержава – 3%;

військова наддержава – 3%;

Іінше (без змін, немає майбутнього, у складі Російської імперії тощо) – 2, 5 процента.

Більшість варіантів відповідей набирає 10-15%, отже, виявити пріоритетні варіанти неможливо. Студенти розгубилися у визначеності.

Далі було передбачено з’ясувати таке: чи припиниться масовий виїзд громадян України, молоді передусім, за кордон? Думки розподілилися таким чином:

ні, виїзд триватиме і у 2050 р. – 52%;

так, у 30-х роках – 16%;

так, у 20-х роках – 16%;

так, у 40-х роках – 11%;

так, у 10-х роках – 5%;

важко сказати – 0,2%.

Більше половини студентів вважає, що масовий виїзд за кордон триватиме і у 2050 році, а менше половини вважають, що виїзд наших громадян у пошуках кращого життя за кордон припиниться. Тривожний симптом: багато опитаних не вірить у те, що ситуація в Україні згодом поліпшиться. Мабуть, через те, що вони не бачать реальних шансів подолати нинішню тенденцію і змінити ситуацію в державі на краще.

Як зміниться рівень життя громадян порівняно з нинішнім? На це запитання студенти відповіли:

незначно підвищиться – 47%;

досягне рівня розвинених країн світу – 24%;

залишиться таким же – 10%;

незначно погіршиться – 9%;

суттєво погіршиться – 7%;

важко сказати – 2%.

інше – 2%;

Майже половина студентів вважає, що до 2050 р. рівень життя громадян України незначно підвищиться. І лише чверть (24%) вважає, що рівень життя досягне рівня розвинених країн світу. Решта варіантів набирає мізерні рейтинги – від 7 до 10%.

На запитання, як зміниться тривалість життя порівняно з нинішньою, одержано такі відповіді:

незначно зменшиться – 29%;

залишиться такою ж – 25%;

незначно підвищиться – 22%;

суттєво підвищиться – 13%;

суттєво зменшиться – 11%;

важко сказати – 0,2%.

Переважна частина студентів переконана, що тривалість життя значно не зміниться – це 87% опитаних (29 + 25 + 22 + 11). Суттєвого підвищення очікує лише восьма частина опитаних – 13%. На суттєве підвищення тривалості життя, на думку студентів, не варто розраховувати.

Як зміниться кількість населення порівняно з нинішньою? Думки опитаних розподілилися так:

незначно збільшиться – 28%;

незначно зменшиться – 27%;

суттєво зменшиться – 18%;

суттєво збільшиться – 15%;

залишиться такою ж – 13%;

важко сказати – 0,3%.

Немає одностайності та великого оптимізму серед опитаних і щодо того, що кількість населення в нашій країні суттєво зміниться: переважно вони дотримуються думки, що вона незначно збільшиться або ж незначно зменшиться – такі відповіді займають перші дві позиції в рейтингу. А на дальших двох – думки про те, що кількість населення суттєво зменшиться або ж суттєво збільшиться. Ті, хто певен, що кількість населення залишиться такою ж, як зараз, – на останній позиції.

Чи буде Україна у 2050 році членом Євросоюзу? З цього приводу студенти висловилися таким чином:

скоріше так – 38%;

важко сказати – 30%;

так, безперечно – 15%;

скоріше ні – 11%;

точно ні – 6%;

інше 1%.

Лише третина студентів схильна вважати, що в перспективі Україна стане членом Євросоюзу. При цьому 30% ухилилися від відповіді. В такому разі – при 30% невизначених – дані втрачають достовірність.

Яким чином Україна досягне власної безпеки у 2050 році? На думку студентів, це буде реалізовано за рахунок:

членства у НАТО – 42%;

нейтралітету – 27%;

власної сильної армії – 16%;

військового союзу країн СНД –15%;

важко сказати – 1%.

Найбільше студентів переконані в тому, що у 2050 році Україна стане членом НАТО – приєднається до системи колективної безпеки для гарантування власної безпеки. Проте дещо більше чверті опитаних впевнені, що це буде зроблено шляхом проголошення нейтралітету. Решта варіантів мають несуттєвий рейтинг.

Чи буде в Україні чесна і дієва влада у 2050 році? Одержано такі відповіді:

важко сказати – 37%;

скорше ні – 25%;

скорше так – 17%;

точно ні – 14%;

так, безперечно – 17%.

При 37% тих, хто утримався від відповідей, дані недостовірні і відкидаються з аналізу.

Якою буде форма правління в Ук­раїні у 2050 році? Думки студентів з цьо­го приводу розподілилися таким чином:

парламентсько-президентська республіка – 37%;

президентсько-парламентська республіка – 37%;

безлад та анархія – 12%;

монархія – 6%;

військова диктатура – 5%;

важко сказати 3%.

Як бачимо, студенти схильні вважати, що суттєвих змін у формі правління не відбудеться, і в майбутньому в Україні буде парламентсько-президентська республіка – перша позиція; або президентсько-парламентська республіка – така думка посідає другу позицію. І обидві вони набирають по 37% – невизначеність. Всі інші варіанти мають несуттєві рейтинги.

Якою буде панівна ідеологія в Україні у 2050 році? Щодо цього опитані висловили такі припущення:

націоналізм – 37%;

соціал-демократизм – 31%;

лібералізм – 16%;

соціалізм – 6%;

меритократія – 7%;

інше (націонал-лібералізм; націоналізм в західних областях та соціал-демократизм у східних) – 2%;

важко сказати – 1%.

Незважаючи на те, що за роки незалежності націоналізм так і не став панівною, державною ідеологією, більше третини опитаних – висловили думку про те, що саме він стане панівною ідеологією в майбутньому. Альтернативою йому, на думку студентів, може стати соціал-демократизм – у цьому впевнені трохи менше третини опитаних. Лібералізм – на третій позиції, за це висловилася незначна частина – 16% студентів. Інші варіанти набрали несуттєві рейтинги.

В якому становищі буде в Україні у 2050 році національна культура? Ось що думають студенти з цього приводу:

частково втрачена через глобалізаційні процеси – 31%;

дещо розвиненіша порівняно з нинішньою – 22%;

значно розвиненіша порівняно з нинішньою – 22%;

практично на тому ж рівні, що й сьогодні – 18%;

повністю втрачена через глобалізаційні процеси – 7%;

важко сказати – 1%.

Не відбудеться великих змін, з погляду студентів, і в національній культурі. Майже сорок відсотків (31 + 7) вважають, що національна культура буде частково або повністю втрачена через глобалізаційні процеси. Порівну – дещо більше п’ятої частини висловлених думок – за те, що у 2050 році національна культура буде дещо розвиненіша порівняно з нинішньою і значно розвиненіша порівняно з нинішньою. На четвертій позиції – думка тих, хто вважає, що культура залишиться практично на тому ж рівні, що й сьогодні. Отже, більша частина (62%) виявила чималий оптимізм: вона вистоїть у сучасних умовах.

Чи буде побудоване в Україні правове громадянське суспільство? Опитувані висловилися так:

частково – 48%;

так, в основному – 25%;

ні, беззаконня влади та пасивність громадян триватиме і у 2050 р.–19%;

так, повністю – 7%.

Переважна частина у 73% (48 + 25) опитаних висловилася за те, що до 2050 року в Україні в основному чи частково буде побудоване правове громадянське суспільство. На третій позиції – думка тих, хто висловив песимізм з цього приводу: майже п’ята частина студентів cхиляються до думки, що беззаконня влади і пасивність громадян триватимуть. І лише 7% припускають, що побудову правової демократичної держави до того часу буде завершено – така думка опинилася на останній позиції. Стримано оптимістичні думки студентів з цього приводу переважають.

Яка зі сфер суспільного життя буде викликати найбільше занепокоєння громадян у 2050 році? Студенти вважають, що це:

політика – 27%;

економіка – 23%;

релігія – 12%;

зовнішні відносини – 10%;

міжетнічні конфлікти – 8%;

сільське господарство – 7%;

культура – 5%;

освіта – 4%;

охорона здоров’я – 1%;

жодна сфера – 1%;

важко сказати – 3%.

Найболючішою з суспільних проблем у майбутньому, на думку студентів, залишиться політика. Не вірять вони і в те, що стане менше клопотів з економікою, яка опинилася на другому місці. Ці результати скорше відносяться до очікуваних, проте на третю позицію, хоча й зі значним відставанням, несподівано вийшла релігія. На дальших позиціях – зовнішні відносини і міжетнічні конфлікти. Всі інші варіанти набирають незначні рейтинги.

Більшість студентів ВНЗ у 2050 році бачать нашу державу незалежною в межах нинішніх кордонів з єдиною державною мовою – українською. На їхній погляд, ймовірно, що у 30-х роках буде подолано тотальну соціально-економічну кризу, при цьому абсолютна більшість опитаних молодих людей вважає, що виїзд громадян за кордон і далі триватиме. Рівень життя до 2050 року, на думку опитаних, незначно підвищиться, а тривалість життя незначно зменшиться або залишиться такою ж, як зараз. При цьому висловлюється думка, що кількість населення незначно збільшиться, скорше за все Україна у 2050 році буде членом Євросоюзу та членом НАТО. Молодшим громадянам важко сказати, чи буде в Україні чесна та дієва влада у 2050 році, вони схиляються до думки, що з усіх сфер суспільного життя політика і у другій половині третього тисячоліття викликатиме найбільше занепокоєння у суспільства. На думку студентів, Україна скоріше за все буде парламентсько-президентською або президетсько-парламентською республікою, де панівною ідеологією буде націоналізм, Частково втраченою через глобалізаційні процеси буде національна культура та частково буде побудовано в Україні правове громадянське суспільство.

Середній вік респондентів: 19 років. Стать: 54,1% – чоловіки і 45,9% – жінки. Соціальне походження: із робітників – 32%; зі службовців – 28%; з інтелігенції – 19%; із підприємців – 14%; із селян – 8,6%.

Структура соціального походження опитаних свідчить про те, що в даний час серед охочих здобути вищу технічну освіту переважать діти робітників та службовців. Всі інші джерела набирають незначні рейтинги.

Загальні висновки

Ставлення студентів до майбутнього нашої держави загалом характеризуються як стриманий оптимізм: переважно вони схиляються до думки, що ситуація в Україні до 2050 р. поліпшиться практично у всіх сферах суспільного життя, але не набагато і не за всіма показниками.

Студенти переважно вважають, що до 2050 р. поліпшиться ситуація у соціально-економічній сфері, підвищиться рівень життя громадян, зросте кількість населення, Україна скорше за все буде членом Євросоюзу та НАТО, націоналізм стане панівною ідеологією та частково буде побудовано правове громадянське суспільство.

У ряді сфер ситуація залишиться практично такою ж, як зараз: молоді люди бачать Україну у 2050 р. незалежною в межах нинішніх кордонів, з єдиною державною українською мовою та вважають, що триватиме масовий виїзд громадян України, передусім молоді, за кордон; а політика надалі викликатиме найбільше занепокоєння, і навряд чи буде в державі чесна та дієва влада. Форма правління в Україні теж надто не зміниться, і буде парламентсько-президентська республіка.

Як вважає молодь, ситуація в деяких випадках дещо погіршиться, зокрема незначно зменшиться тривалість життя людей порівняно з нинішньою (через виїзд за кордон передусім найпрацездатніших), і частково буде втрачена (через глобалізаційні процеси) національна культура.

Найбільше сумнівів щодо прогресу України в майбутньому у студентів викликає політика: серед можливих суспільних проблем у 2050 р., на їхню думку, проблема конструктивної державної політики залишатиметься пріоритетною; відповідно, вони сумніваються у тому, що в Україні на той час буде влада, здатна ефективно розв’язувати нагальні суспільні проблеми.

Уточнення деяких відповідей студентів потребує окремого дослідження.

Перспективи подальших досліджень цієї проблеми можуть стосуватися того, як і на який шлях розвитку стати державі, щоб бажане уявлення про неї відповідало дійсності, а реальний стан речей в Україні був таким, яким його хочуть бачити люди, тобто зміненим на краще.

Література

1. Агенція «Новинар». Загроза сепаратизму в Україні: реальність чи фікція. [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://novynar.com.ua/analytics/ government/131176

2. Вітковський В. Україна: третє тисячоліття – в «третьому світі»? // Універсум. – 2000. – № 3-4. – С. 4-7.

3. Голос України. І в космосі у нас все буде добре. [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://dlib.eastview.com/ browse/doc/24632803

4. Гошовський І. Ісакова Д. У майбутньому Україна буде аграрною країною [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://news.finance.ua/ua/~/2/0/ all/2010/09/28/211045

5. Інформаційне агентство «Reg­num». В НАТО ценят военный потенциал Украины, но сетуют на политиков. Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://regnum.su/news/1010027.html# ixzz08xTneYzy

6. Інформаційне агентство «Уніан». Потенціал біоенергетики України становить близько 80 млн. тонн умовного палива – експерт. Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://press.unian.net/ ukr/pressnews-108582.html

7. Масляк П. Куди йде Україна: геостратегічний прогноз футуролога. [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://surma.moy.su/publ/1-1-0-1345

8. Мороз О. Україна: шляхи вдосконалення держави. Спроба соціального прогнозування / О. Г. Мороз ; Товариство Універсуму. – Л. : Універсум, 1998. – 92 с.

9. News.mail.ru. Польша о конкуренции с отечественными компаниями: «Украина – спящий гигант» [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/ economics/5497384/

10. Новини Ubr. Инвест Газета. Какие отрасли выведут Украину в мировые лидеры к 2050 году? [Електронний ресурс] / – Режим доступу: http://ubr.ua/ ukraine-and-world/events/kakie-otrasli-vyvedut-ukrainu-v-mirovye-lidery-k-2050-godu-61616

11. Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави / за заг. Ред. В.М. Гейця. – К.: НВЦ НБУВ, 2009. – 687 с.