«Балада про пам’ять»: Мірко Сабліч присвятив пісню переможцям у війні з нацизмом та рашизмом

09.05.2017

БАЛАДА ПРО ПАМ’ЯТЬ


Изменять своим принципам я не привык,
К осознанию Родины шёл не спеша,
И хоть русским пока остается язык,
Але вже українською стала душа!

Ми завзято, всі разом, бороним свій край.
Окупантська зараза, навік пам’ятай,
Що козацькая вдача – це не просто слова!
Хоч побита, хоч плаче, Вкраїна жива!

Об ужасной войне помнит каждый из нас,
Будет в сердце всегда славный подвиг дедов.
Только мы на костях не пускаемся в пляс:
Это повод для скорби, а не для понтов.

По коліна в багнюці на варті стою,
Окупантській падлюці від серця всмалю
За зруйновані долі, за вкрадений Крим,
За полеглих героїв, за Батьківський Дім.

Обескровили душу и тело Страны,
Сколько наших ребят не вернулось домой,
Ох, хлебнули ж мы горя от «руsskой весны».
Слава павшим героям и вечный покой.

Ми й онукам накажем про це не забуть,
Якщо самі поляжем, наступні прийдуть,
Станем сміло до бою за землю свою!
Ми не випустим зброї ні тут, ні в Раю!

Лицемеры поют о широкой душе,
Подлецы с палачами проводят парад,
Украинцы Рossию узнали уже:
Здесь воронки от градов, как раны, кровят.

Зарікаюсь назавжди, навіки віків,
Не прощати неправди, хай лютих вовків
Забирає нечиста, хай в пеклі горять
Кизяки-терористи і вся ваша рать!

Украина, родная моя сторона,
В оккупации этой есть и наши следы:
Люди все еще прутся от попсо-говна.
А где руsskие песни – там ждите беды.

В нас ще й досі в фаворі російські зірки.
Ми на мінному полі, агов, козаки,
Всю рашистську мразоту женіть в три чорти!
Тільки повним бойкотом країну спасти.

А когда наступает похмелия час,
Поднимаются к небу невинно глаза.
«Мы не знали!» «Нам врали!» «Нам стыдно за нас!»
«Забирайте!» «Простите!» Скупая слеза…

Тільки нам на цей скрегіт буде щиро плювать
Заберем, що належить – й не прощать! Не прощать!
Закарбуєм назавжди святий цей завіт
З нами світло і правда – з вами кривда і гніт!


Кліп «Марш Перемоги» Мірко Сабліча за мотивами «Козацького маршу»

«Марш Перемоги»


Друже мій, станьмо в стрій!
Чуєш на Сході гримить – а значить завтра в бій!

Знов у нашій хаті вороги трикляті,
Знов імперське кодло лізе з всіх щілин,
Знов прийшло зі Сходу горе для народу,
Знову час настав згадати, брате, наш козацький чин!

Станьмо, браття, сміло за святеє діло!
Дух Тараса в серці кожного горить!
Україну-Мати з пекла визволяти!
Кожен хто чим може наближає Перемоги мить!

Ширше крок! З нами Бог!
Будь благословенна, Pідна Cторона!
Краща нагорода – шана од народу
Високо до неба підіймiмо наші знамена!

Українські креси з Ялти до Одеси,
Від степів Донецьких до Карпатських гір,
Чернігів і Суми – гетьманськії думи,
Сонце Перемоги ще засяє, ще настане мир!

Сили тьми ідуть війною! Побратиме, час до бою!

Ой у Збройних Силах файні хлопці!
Ще й прийшли з Майдану добровольці!
Страху ми не знаєм, Землю визволяєм
Від московців!

Гей, спільним фронтом гей!
Серце в серце: однокровці!

За Поребрик нечисть гнати будемо завзято,
Геть з моєї хати, окупантський зброд!
Наше діло святе! Двічи не вмирати!
За правду! За волю! За народ!

Злі часи. Дикі пси
Впились в Рідну Землю – спробуй віджени.
Знай, вражино клята, нас вам не здолати!
(Г)різні та єдині України доньки та сини!

Лицарська звитяга, бойова наснага,
Віра в побратима і у весь нарід,
Кров наша гаряча, козацькая вдача
І Божая Матір нам покровом від недоль і бід.

Вражі гради не стихають, безупину насипають

Ой на, ой насипте на хвіст солі!
Згиньте, вражі діти, та й в недолі!
Скільки українців полягло в московській та й неволі.
Та й в неволі.

Гей, пам’ятаймо, гей!
Скільки горя, скільки болю!

Як самі в бою поляжем, дітям перекажем
Ненависть ми нашу до кремлівських псів
Від Сяну до Дону люті вам прокльони
За наших полеглих козаків

Прийде час й кожен з нас
Встане перед Богом на Страшнім Суді.
Хоч гріхів й багато, але вірим свято,
Що за праве діло насипаєм чорній ми Орді.

Знову сурми звуть до бою!
За своє встаєм горою!
Хоругви над головами!
Дух козацький поміж нами!

Воля народу

Універсум 9–10 (287–288), 2017

Журнал Універсум 9–10 (287–288), 2017