ЧАС УКРАЇНІ РЯТУВАТИ АРМІЮ, ЩОБ АРМІЯ ВРЯТУВАЛА УКРАЇНУ

Свого часу В’ячеслав Липин­ський висловив мудру думку: «Кожна демократія в чистім виді, така, як наша сучасна демократія українська – це організм без спин­ного хребта. Спинний хребет кожної державної, а отже, й державно-демократичної організації – ар­мія».

У липні 2008-го Леонід Макаро­вич Кравчук був змушений зрезюмувати, що в Європі інших структур, крім НАТО, котрі могли б захистити Україну, сьогодні не існує. «Сьогодні переконався, що це ілюзія (позаблоковий статус. – О.Р.) й Україна по­вин­на мати захист своїх корінних інтересів, своєї незалежності та своєї територіальної цілісності» (День, 15 липня 2008).

І справді. Тодішній міністр оборони Юрій Єхануров повідомив, що з бюджету на армію виділено 9,9 мільярда гривень, що становить 1,03% від ВВП (найнижчий показник за роки незалежності), тим часом Росія віддає на армію 7% ВВП, Туреччина – 4,9%, Румунія – 2,2%...

Восени 2008 року Українське військо у порівнянні з арміями 150 країн світу за чисельністю займало 13 місце, за витратами військового бюджету на одну особу перебувало на 125 місці (на одного військовослужбовця ЗС України припадало $1,9 тис. витрат, у Польщі – $14 тис., у США – $22,5 тис.).

Серпневі події 2008 року в Грузії примусили Президента України заговорити про збільшення асигнувань на українське військо. Але. Нині ситуація ще погіршилася. По суті стала катастрофічною. Пере­важ­на більшість технічно складних комплексів уже вичерпала свій ресурс: до 80% основної номенклатури ракетно-артилерійського озброєння; до 85% зенітно-ракетних комплексів; до 55% винищувачів та літаків-розвідників; до 60% бомбардувальників; до 20% штурмовиків від їх штатної кількості; 84% кораблів; 61% автомобілів є непридатними для використання (дані взяті з виступу В’ячеслава Білоуса, голови Спілки офіцерів України на науково-практичній конференції 25 жовтня 2008 року в місті Львові).

У лютому 2009 року прес-служба Міністерства оборони оприлюднила заяву, в якій констатувалось, що структура видатків на оборону в поточному році засвідчує, що цей бюджет є «бюджетом проїдання» і призведе до руйнації Збройних сил. Так, цьогорічна сума становить 0,83% валового внутрішнього продукту (вважається, що фінансування ЗС на рівні менше 1% призводить до руйнації війська), що порушує вимоги українського законодавства, за яким на потреби війська передбачено 3% ВВП. По суті заблоковане переозброєння української армії. Відомі кричущі випадки відключення електрики стратегічним військовим об’єктам за борги (за повідомленням ТСН, у січні через борги від електропостачання було відключено понад 70 стратегічних військових об’єктів, серед яких, зокрема, були бази протиповітряної оборони). Та, незважаючи на кричущі факти браку коштів для потреб Збройних сил, прем’єр-міністр Юлія Тимошенко 18 лютого цього року спростувала заяви військовиків про недостатнє фінансування Збройних сил України, звинувативши високопосадовців Мінобо­рони у фінансових зловживаннях.

Позиція більш ніж дивна. Ось уривок із виступу Анатолія Гри­ценка, голови Комітету ВР України з питань національної безпеки і оборони у програмі «Свобода слова» на телевізійному каналі ICTV 31 серпня 2009 року: «Вот последние данные, три дня назад я проверял по сухопутным войскам. Боевая подготовка объединённых сил быстрого реагирования – сколько, вы думаете, выделили? Ноль. Закупка, ремонт, восстановление техники для сухопутных войск – сколько, вы думаете? Ноль. А в бюджете – и это закон – записаны конкретные цифры. Пускай заниженные по отношению к тому, что хотело Минобороны, но даже они финансируются на ноль. Поэ­тому здесь вопрос ответственности, а на самом деле – безответственности правительства».

Все це нагадує спланований саботаж, спрямований на ліквідацію українського війська. Армія фактично обеззброєна. На порозі професійна деградація особового складу Збройних сил, які не зможуьть гарантувати безпеку держави в разі зовнішньої агресії. Тим часом газові домовленості з Росією, підписані 18 січня цього року, по суті є міною уповільненої дії, закладеною під нашу суверенність. Цілковиту слушність має Анатолій Гриценко, який звертає увагу на загрозливі для нашої державності факти: «Нам зараз Міжнародний Валютний Фонд диктує, а прем'єр розкрила йому бюд­жет. Диктує, які податки, які тарифи… Нам Рада Європи, Євро­союз диктує… Пре­зидент Румунії диктує… Президент чи прем’єр Росії нам щось може розказувати».

Якщо Верховна Рада не спроможна належним чином забезпечити фінансування потреб Збройних сил (Кабмін також, по суті, самоусунувся від прийняття невідкладних заходів з метою порятунку війська) у такому разі український народ має сказати своє слово, має розпочати збір коштів на порятунок армії.

Тому Президент України (він же Верховний Головнокомандувач Збройних сил України) має, на мій погляд, моральне право і законні підстави звернутися із закликом до українського народу розпочати збір коштів (йдеться про добровільні пожертви людей) для порятунку війська (насамперед військово-повітряних сил). Проблем предостатньо: виробництво нової військової техніки, зокрема танка «Оплот», переоснащеення військових частин новітнім озброєнням, модернізація застарілих видів озброєння та систем, розбудова та модернізація військово-морського флоту і, звичайно, збільшення грошової винагороди захисникам Вітчизни, поліпшення їхніх побутових умов.

Як гарант Конституції, як Верховний Головнокомандувач Збройних сил України Президент, на наш погляд, має звернутися до народу із закликом розпочати складати добровільні пожертви на Українське військо. Переконані, що співвітчизники зрозуміють такий вимушений крок, зрозуміють і патріоти-бізнесмени, патріоти-банкіри. Можливо, слід відкрити спеціальний банківський рахунок, обрати Наглядову раду з числа найдостойніших фахівців, людей моральних, справжніх патріотів, яким народ довіряє, і під їхнім пильним контролем розподіляти зібрані кошти на нагальні потреби Збройних сил та оборонної промисловості.

Чому б не закликати вітчизняних олігархів влаштувати доброчинний аукціон на потреби армії? Можна, приміром, започаткувати спеціальну лотерею (державну позику) на розбудову Збройних сил України. При­наймні в СССР такі заходи були доволі ефективними. Вагомим доброчинним внеском для потреб українського війська можуть стати і нереалізовані кошти численних кандидатів на пост Президента. Йдеться про грошові застави у розмірі 2,5 мільйона гривень кожна, які бажаючі обійняти президентське крісло мають внести до державної скарбниці…

Якщо Українська держава не матиме війська, то, як цілком слушно зауважив Віктор Ющенко, упродовж одного дня може виникнути ситуація, коли «ніхто не панькатиметься з цією нацією, з цією демократією, з якоюсь незалежністю».

Олег К. РОМАНЧУК,
шеф-редактор «Універсуму»,
член Спілки офіцерів України

P.S.

Цей текст у вигляді звернення був переданий особисто Президен­тові України під час його робочої поїздки до Львівській області 11 вересня 2009 року. На підставі ст. 7 ч.3 Закону України «Про звернення громадян» Секретаріат Президента України надіслав це Зверенення (№22/080389-13 від 17.09.09) і на розгляд Міністерства оборони України.

Під час прес-конференції 30 вересня Віктор Ющенко заявив, що не підпише бюджет на 2010 рік, котрий передбачає фінансування армії у 8,3 млрд гривень. «Це бюджет розвалу Збройних сил України», – наголосив глава держави. Він підкреслив, що вже висловлював свою позицію з цього приводу Прем'єр-міністру, а зараз хоче висловити й депутатському корпусу. «Це не бюджет ЗС України як незалежної держави, це дискредитація солдата, офіцера і оборонної функції держави. Менше одного відсотка ВВП – це фінансування Мініс­терства оборони України, яке передбачено на наступний рік. Такого показника не має жодна сусідня країна. Я вимагатиму радикального перегляду підходу до фінансування Збройних сил»

29 вересня інтернет-видання «Українська правда» оприлюднило критичний матеріал Анни Бабінець «Як Тимошенко закрила роти генералам». У ньому, зокрема, констатується: «Цьогорічний військовий бюджет – найменший за останні п’ять років. Він становить 0,8% ВВП. За загальносвітовими нормами, видатки на оборону мають становити близько 3% від ВВП. Схоже, прем’єр Юлія Тимошенко знайшла оригінальний вихід з цієї катастрофічної для безпеки країни ситуації. «Керівництву Міноборони не допускати публічних виступів і заяв, що дискредитують діяльність уряду та викривляють дійсний стан справ у Збройних силах». Це – вказівка з Протоколу засідання Кабміну від 19 серпня 2009 року, який потрапив у бюро журналістських розслідувань «Свідомо».

7 жовтня 2009 газета «Україна молода» повідомила, що начальник Генерального штабу Сергій Кири­ченко збирається подати у відставку. Неофіційно у Генеральному штабі причиною відставки називають украй скрутне становище Збройних сил, пов’язане з хронічним недофінансуванням. Вже цієї осені армія опинилася перед загрозою браку коштів навіть на харчування солдатів.

За повідомленням інтернет-видання Майдан-інформ, віце-прем’єр України Турчинов віддав розпорядження в.о. Міністра оборони України припинити випуск газети військово-морського флоту «Флот України» і ліквідувати видавничий комплекс, пов’язаний з цією газетою, яка упродовж багатьох років є єдиною тиражною і популярною українською газетою у Криму, котра послідовно обстоює державницькі та національні інтереси в цьому непростому реґіоні. Про це 8 жовтня повідомив народний депутат Ярослав Кендзьор в інтерв’ю телеканалу «Рада». Цю інформацію також підтвердив народний депутат попередніх скликань Степан Хмара під час прес-конференції в агенції УНІАН.